Мутації переконань

Були часи, коли переконання вирощували “яйцеголові” інтелектуали у наповнених книжками кабінетах. Тоді переконання були своєрідними зародками ідеологій. Подейкують, що всю епоху Модерну можна описати як історію народжень і боротьби переконань. Переконання були колискам героїв, вони наповнювали сенсом мистецтво. Молодь мала взірці для наслідування.

Але за часів Гіпермодерну переконання пересіли з танків у кочові кибитки і поїхали степом. Їх народжують та підхоплюють просто на вулиці. Достатньо пустій дурепі прокричати між базаром та “АТБ” чергову нісенітницю, як вже за тиждень міські божевільні та пліткарки зі спальних районів рознесуть її як “те, що люди кажуть”. Досвід останніх років показує, що народ нині блукає поміж вуличних міфів та писань малограмотних “ікспердів”. Або ж наповнює по свіжому казки здохлих часів. Саме так формуються ті недолугі химери розуму, що здаються переконаннями. А, радше, не здаються, а направду ними є.

Але декого ще не відпускають ілюзії щодо процесу народження ідеологій. Дехто чекає на мудреців (чи то поетів, чи то яснооких підпасків), які вироблять національну ідеологію просто на випасі з п’яних теревень. Насправді ж ідеології виникають при зустрічі продавця з обивателями. А для того, щоби продати товар якнайдорожче, треба придумати красиву історію про його корисність.

Ще важче продати свої послуги владі. Тут, зрозуміло, звичайної історії мало. Влада тупа. Вона вимагає, щоб їй розписали цілий світогляд. А ще краще – намалювали світ. Бо ідеології в сущій реальності не працюють. Для того, щоб ідеологія працювала, треба спочатку створити під неї новий світ. Потім заселити його зомбаками. А відтак тішитися, що зомбаки дуже подібні на людей. Тобто Сурков їм у поміч.

Глянувши у минуле, ми побачимо там безліч продажів за застарілими схемами. Побачимо натхненних засновників релігій, що придибували до древніх царів з благими вістями та чудесами. Побачимо давньогрецького філософа Платона, що двічі навідував сицилійських тиранів, і Франкліна у таборі Вашингтона. І ще багато-багато інших. Аж до теперішніх політтехнологів у штабах президентів та претендентів.

Іноді ідеології консервують до кращих часів, а іноді розганяють як психічні епідемії. Проте, у будь-якому варіанті, вони приносять продавцям прибуток: або у вигляді грошей, або у вигляді владної позиції.

Певне, хтось обуриться. Мовляв, що то за системи переконань, якщо їх можна продати. Наївним треба знати: переконання в товарному вигляді купує суспільна верхівка (за гроші), але широким масам їх потім впарюють як безкоштовну “істину, що звільняє”. Увіруй, терпіла, і врятуєшся. Ну й віддай десятину проповідникам такої корисної рятівної шняґи. Зрозуміло, що зовсім-зовсім добровільно. Переконані терпіли все роблять добровільно. Як піонери на суботнику.

В Україні вже 30 років триває розпродаж переконань. “Чорна п’ятниця” довбаних ідеологій та “національних ідей”. Відтоді, як закрився на переоблік універмаг ідей “Маркс-Ленін севен-елевен”, відкрилося багато крамничок, де потребуючі і грошовиті купують доречні ідеології. Здебільшого, як зрозуміло, це торгівля інтелектуальним секонд-гендом. Бо свіже за доби Гіпермодерну не виробляється.

Вживані переконання то зростають в ціні, то геть знецінюються. У часи президента-підпаска добре продавалася ідеологія “солідаризму”. До того її навіть в Латинській Америці купували лише для «болівій», а бач – і в Україні згодилася. Зрештою, чим Україна не “східноєвропейська Болівія”? Питання риторичне.

Відтак у тренд потрапило всяке “революційне” та “націонал-радикальне”. Його хапали, як гарячі пиріжки, не розбираючи, що там праве, що ліве, а що просто здерте з маркіза де Сада. У результаті у нас ліве з правим так сплелися із медійним садизмом, що й не розбереш, хто там за що, і хто тепер «надя савченко». Маруся, кажете? Ну нехай буде «маруся». Однаково пахне розритою могилою коменданте Че й іще трохи – місцевими скотиняками.

Кажуть, що переоблік в універмазі “Маркс-Ленін” вже закінчився, і невдовзі магазин відкриється під новою назвою. Славой Жижек, подейкують, уже розвішує над входом кольорові кульки. Товарознавці кажуть: насправді страшними є не ті, хто продає переконання, а ті, хто їх купує.

У результаті на демократію наступає «песець», бо вона не корелюється з товарами, що продаються у тому універмазі.

Корифеї політичних наук стверджують, що зберігати демократичне правління під час війни можна лише за трьох умов. Якщо: 1) війна коротка, 2) якщо демократична влада реагує на ситуативні виклики без огляду на переконання та інші ідеології і 3) якщо в суспільстві є довіра до правлячої еліти. Відсутність хоча б однієї з цих умов призводить до необхідності встановлення більш централізованого, жорсткого і мобільного режиму правління.

На жаль, в Україні відсутня не одна, а всі три умови збереження демократії. І зовнішнього впливу демократичних “кураторів” з Вашингтону і Брюсселю, при всій його значущості, може забракнути для компенсування такої відсутності.

Люди починають перепощувати марусині матюки та мріяти про диктатора. Особливо тоді, коли головний “вузол демократії”– парламент – замість правил генерує події.

Робота державної машини стає спазматичною. Обласні феодали нахабніють, кримінальники беруть під контроль цілі галузі, бізнес ховає прибутки, а громадських активістів скупили ті, хто має готівку. ЗМІ захлинаються від фейкових новин та годують електорат переписками з хвойдами і тролінгом a la Kolomoyski.

Народ, не зважаючи на знамення, продовжує мріяти про переконаного месію. Тепер вже не в сентиментальному образі вчителя-президента з автоматом, а під личиною “досвідченого директора”.

Виглядає на те, що Україна опинилася в ситуативній пастці. Що між усіх варіантів майбутнього ми начаклували собі лише кілька “неминучостей”, гірких, мов полин. Якщо зміни відбудуться “в упаковці” масових заворушень, то під роздачу попадуть, либонь, дрібні виконавці та випадкові терпіли. А далі… Далі кожному вільно пофантазувати.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

0 0
Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.