Добити “Леніна”

“Ленінопад”, який став одним із перших наслідків т. зв. Революції гідності, мав три основні завдання: показати, що Україна прощається з комуністичною спадщиною; продемонструвати українським комуністам (з партквитком чи без нього), хто тепер “в домі господар”; і принагідно тицьнути символічну дулю в бік Кремля. Усі ці шоу з поваленням пам’ятників “вождеві світового пролетаріату” пройшли в найкращих традиціях “салюта побєди”: феєрверки вистрелили, під верески марновірного натовпу освітили різними кольорами вечірнє небо і згасли. І майже все залишилося по-старому. А щодо Кремля, то це взагалі, здається, був “постріл мимо цілі”.

Скульптур Леніна на українській землі дійсно суттєво поменшало, а от із комуністичною спадщиною Україна так і не попрощалася, не зважаючи на додаткові заходи в рамках “декомунізації”. І не зможе, адже “комуністичне минуле” сьогодні живе не в пам’ятниках вождям чи радянських назвах вулиць, а в умах і серцях українських комуністів (з партквитком чи без нього). До того ж “господарем” у нашому спільному домі “леніноборці” побули недовго – усього впродовж однієї виборчої каденції. І тепер уже очі як поборників культу Леніна, так і “ленінських сиріток”, звернені в бік нового Господаря – що він робитиме з усією цією спадщиною. Але це не зараз, зараз йому не до того.

Поки ми тут здогадуємося, надіємося, пророкуємо, у Росії по-справжньому добивають створений за сім десятиліть радянської влади позитивно-божественний образ “дєдушкі Ільїча”. На одному з центральних російських телеканалів незабаром відбудеться трансляція серіалу “Ленин”. Так, він не перший, але вперше такий, що представить більшовицького лідера в зовсім іншому світлі, ніж його показували згідно з комуністичними кліше. “Ми доруйнуємо міф про Володимира Ульянова, – сказав журналістам сценарист Ігор Ліпін. – Виявилося, що легенда про доброго Леніна, на противагу поганому Сталіну, є цілком помилковою, бо це Ленін був тим, хто урухомив “червоний терор”.

Автори цього 12-серійного фільму провели чотири роки, досліджуючи матеріали ФСБ (спадкоємиці КДБ) під керівництвом колишнього керівника архіву служби, генерала Василя Христофорова. Автори обіцяють представити у фільмі документи і про те, що це Ленін ще в 1918 році прирік на смерть два мільйони “куркулів”, і про те, що в нього були проблеми з психічним здоров’ям, і про багато іншого такого, що в людей, вихованих “на ідеалах Леніна” (а також їхніх нащадків) не вкладатиметься в голові. А таких усе ще є чимало: за даними Левада-центру, у 2017 році 56% росіян ставилися до “Ілліча” позитивно, а четверо з п’яти опитаних висловилися проти повалення пам’ятників “вождю”.

Не надто приємним фактом для “вірних ленінців” буде й оприлюднення (зрештою, не вперше) деталей того, як Ленін жив у еміграції у Швейцарії. Там майбутній “вождь світового пролетаріату” просиджував у “кнайпах”, одягався безсоромно, наче дрібний буржуа, і відвідував опери Вагнера (згодом улюбленого композитора Адольфа Гітлера – якщо хто не знав). Ну і вже документально підтверджується версія про те, що гроші на “велику жовтневу соціалістичну революцію” тов. Леніну дав німецький уряд, за що той віддячив уже через шість місяців після повернення в Росію: скинув царя й підписав мирний договір із Німеччиною. “Ленін не був прихильний до Росії і взагалі не любив росіян, вважаючи їх лінивими селюками”, – сказав газеті “Известия” Євген Миронов, виконавець ролі “Ілліча” в іншому фільмі.

Отже, скільки б українці не валяли пам’ятників Леніну, його культ прикінчать таки росіяни, бо вони б’ють просто в серця й мізки “внучат Ілліча” та ще й сильною зброєю: фактами й документами, розповсюдженими через впливові центральні телеканали.

Тут, звичайно ж, може виникнути питання: “А чого це вони? Невже росіяни більші антикомуністи, ніж українці?” Та відповідь лежить на поверхні: за часів правління у РФ “кдбістської кліки”, яку представляє президент Путін, у пропаганді, скерованій на простих росіян, перше місце знову зайняв тов. Сталін – автор “вєлікой побєди”, яку в Росії намагаються “вкрасти” західні недруги і їхні пострадянські прислужники. Отже, “встати з колін” росіяни зможуть тільки з таким кумиром, як Йосиф Віссаріонович, а не Ленін, чий проект “всємірной побєди комунізма” зазнав краху.

Тож український “ленінопад” аж ніяк не був для Кремля дошкульним ударом, може й навпаки. Тому порожній цоколь від головного українського “Леніна”, що навпроти Бессарабського ринку в Києві, є швидше символом наших проблем, аніж перемог. Туди, скоріш за все, уже ані вождь комуністів не повернеться, ані вождь націоналістів не стане. Та, як кажуть, святе місце порожнім не буває. Отже, той постамент чекає ще свого героя, і хто ним буде, зараз, мабуть, не здатен точно спрогнозувати ніхто.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

0 0
Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.