Аеронавтика рептилій

Аеронавтика рептилій

Відтоді, як понад 200 років тому відкрили перших птерозаврів, палеонтологи мізкували над тим, як ці рептилії, що мали незграбнийвигляд, здіймалися в повітря. Нещодавно експерти зосередилися на гіпотезі “чотирикратного підпертя”, відповідно до якої птерозаври колихалися по лініївперед-назад на кінцівках і вистрибували в повітря із землі чи з води рухом, схожим до рухів стрибуна із жердиною. Щоправда, немає безпосереднього фізичного доводу, що саме так відбувалося, проте нещодавня знахідка дрібного птерозавра з осадівюрського періодуу Німеччині проливає певне світло на цю проблему — пише Райлі Блек у журналі Scientific American.

Скаменілість завбільшки з горобця, описана в Scientific Reports палеонтологом Майклом Габібом і його колегами з Музею природної історії в Лос-Анджелесі, — це надзвичайно збережена особина з добре помітними відбитками шкіри птерозавра, що належить до підвиду птеродактилів (з групи Ctenochasmatoidea). Завдяки застосуванню технології лазерно-стимульованої флуоресценції вдалося зауважити скам’янілі м’які тканини, зокрема мембрану крил і перетинки лап. Аналіз цих структур дав дослідникам змогу встановити, як міг відбуватися зліт цих тварин.

З попередніх досліджень випливає, як зауважує Габіб, що птерозаври не надто добре плавали, тож м’які тканинитієї скаменілості краще інтерпретувати як адаптацію до зльоту, ніж як механізми, придатні під час плавання. Ці структури є першою фізичною передумовою, яка вказує на те, що птерозаври могли застосовувати метод «чотирикратного підпертя» під час злітання (дотепер же ми могли опиратися лише на біохімічні моделі скелетів цих тварин). Відбитки шкіри вздовж передніх кінцівок вказують на те, що складені під час плавання крила могли допомагати тварині злітати прямо з поверхні води. З проведених науковцями аналізів випливає, що поєднання активності крил і перетинчастих лап мало вистачити для винесення тварини вверх.

Сучасні птахи під час зльоту здебільшого використовують свої міцні м’язисті ноги. Але, як зауважує дослідниця птерозаврів з Единбурзького університету Наталія Ягельська, яка не брала участі в цій праці, птерозаври мали відмінні пропорції і мусили використовувати іншу стратегію. А якщо ми вже знаємо, що у викопному матеріалі можна знайти також і сліди м’яких тканин, то повинні старатися використовувати лазерне сканування всюди, де це може принести ефекти й дати можливість дізнатися про не завжди очевидні рішення.

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Льодовий резонанс Таємничий геном дерев’янистої папороті