Агресія на орбіті

Агресія на орбіті
30 січня 2020 року один любитель спостереження за супутниками написав твіт: “Є щось, на що варто подивитися”. Російський розвідувальний супутник Космос-2542 “обертався неподалік американського супутника-шпигуна USA 245” і – як зауважив спостерігач – “наразі розташований від нього на відстані від 150 до 300 км”. USA 245 змінив орбіту так, щоб втекти від Космос-2542, який зі свого боку теж змінив криву польоту і знову наблизився. В якийсь момент супутники розділяло тільки 20 км. “Це лише натяки, – написав спостерігач, – але до біса багато фактів вказує на те, що відомий російський розвідувальний супутник перевіряє в цей момент відомий американський шпигунський сателіт” – пише Енн Фінкбайнер у журналі Scientific American.

Цей твіт побачила Лаура Ґреґо, науковиця у сфері астрофізики, яка займається космічною технікою. Вона веде каталог супутників, тому читала повідомлення аматорів ще до появи Twitter. Такі люди, як Ґреґо, котрі побоюються війни у космосі, починають хвилюватися, коли сателіт однієї держави слідкує за супутником іншої. При космічній війні воїни не стріляють одні по одних у космосі, вона теж не полягає на захоплені розташованих найвище військових об’єктів. “Супутники не скидають бомб, – каже Ґреґо, – вони теж не є швидшими, кращими чи дешевшими, ніж інші засоби для бомбардування”. Космічна війна – це війна між супутниками. Космос-2542 може мати обладнання, здатне пошкодити USA 245 або розтрощити його на шматки. А якби таке сталося, то Сполучені Штати могли б помститися, знищуючи російський космічний корабель, і ми могли б отримати космічну війну. А потім могли бути знищені супутники, від яких залежить наша цивілізація.

Для Сполучених Штатів космічна війна може виявитися більш руйнівною, ніж для будь-якої іншої держави. Функціонування держави значною мірою залежить від цивільних супутників, які використовуються для висилання сигналів GPS, для трансакцій за посередництвом кредитних карток, для обслуговування лікарняних систем, станцій телебачення, прогнозування погоди – список дуже довгий. США теж більше, ніж будь-яка інша держава, залежить від своїх військових супутників, призначених для комунікації та спостереження. А всі супутники – які є добре видними й пересуваються по своїх знаних орбітах – є легкою ціллю, що практично не має захисту. У космічній війні більше шансів має той, хто атакує, ніж той, хто обороняється; військові називають таку ситуацію “перевага наступу”.

Пропозиція армії Сполучених Штатів щодо розв’язання проблеми має, зрозуміло, мілітарний характер. У січні минулого року Департамент оборони створив Космічні сили (Space Force), твердячи, що Росія і Китай “мілітаризували космічний простір”, і що цей простір тепер є “воєнною сферою”. Завданням Космічних сил є охорона супутників США та реагування на підозрілі дії противників. Генерал Джон Реймонд, тодішній шеф Космічних сил, гостро пояснив часописові Time, що Космос-2542 “може створити у просторі небезпечну ситуацію”. Та все ж сталкінг Космосу-2542 не спричинив космічної війни. Ані Ґреґо, ані спостерігачі-аматори не впевнені в тому, що саме робив Космос-2542, але вони припускають, що це нагадувало акції російських трейлерів, які кружляють навколо кораблів військово-морського флоту США: дратування чи, якщо це можливо, залякування і вивідування того, що лише вдасться. Так чи інакше, в середині березня спостерігач-аматор написав на Twitter, що USA 245 здійснив малий маневр, “який на тижні, якщо не на місяці віддалив його на тисячі кілометрів”, після чого Космос-2542 перемістився деінде. Якраз перед цим Ґреґо написала твіт: “Саме зараз зручний час, щоб погодити погляди на те, коли близько означає надто близько”.

Ґреґо є членом Союзу стурбованих науковців (Union of Concerned Scientists) – зосередженій на космічній війні неприбутковій організації, яка належить до трьох світів: мілітарного, дипломатичного та світу неурядових організацій. На її думку, найкращим способом, щоб не допустити космічної війни, є укладення міжнародного договору, який їй запобігатиме чи обмежуватиме її. Перемовини на рівні міжнародної політики застигли в мертвій точці.

Дипломатична діяльність досі була кволою, натомість реакція війська є настільки ж оборонною, наскільки й агресивною. “Я не певен, чи космічної війни вдасться уникнути, – каже Джон Лаудер, котрий 30 років працює в спільноті, яка здійснює контроль за озброєннями, – але видно тенденції, які призводять до того, що космічний простір стає все більш небезпечним”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Китайці вирушають по місячне каміння Яка ж висота Евересту?