By Лейсі Вільямс за допомогою дрона спостерігав за ненаситним людоїдом, який перетинав води затоки Плеттенберг неподалік узбережжя ПАР, коли раптом зауважив зграйку ліхій, які підпливли до хвоста акули й почали об нього тертися так, наче це був шматок пемзи. “Ми були шоковані”, – каже Вільямс, який працює над докторатом із морської біології в Університеті Маямі. Про це пише Рейчел Ньювер у журналі Scientific American.
Чимало попередніх досліджень показали, що багато морських тварин, зокрема й акули, обтирають свої тіла об скелі чи пісок на дні – імовірно, щоб позбутися паразитів і бактерій. І хоч час від часу з’являлися також повідомлення про риб, які терлися об акулячу шкіру, що схожа на наждачний папір, досі ніхто не провів щодо цього формальних досліджень.
Вільямс і його колега Александра Анстетт, теж аспірантка, зібрали всі повідомлення про таку поведінку тварин, які їм вдалося роздобути, зокрема ролики, зроблені з дронів, фотографії, підводні відеозаписи і спорадичні розповіді очевидців. Загалом вони здобули інформацію про 47 таких епізодів за участю восьми видів акул, об яких терлися риби тринадцяти видів, зокрема й один вид акули (в цьому випадку йшлося про шовкових акул, що терлись об китову акулу).
Повідомлення походили з 13 локацій у трьох океанах – від узбережжя штату Массачусетс через Мексику до островів Галапагос. Результати цього аналізу, опубліковані в Ecology, доводять, що така поведінка риб є частіша і більш поширена, ніж вважалося раніше. “Оскільки вона проявляється в настільки багатьох видів, то мусить виконувати якусь екологічну функцію”, – каже Вільямс.
Таке тертя триває від восьми секунд до більш як п’яти хвилин. Іноді до акули підпливала одна риба, а деколи – група, що складалася з понад 100 особин. Багато акул поводилися так, наче їм було байдуже до того, що вони стали чимось на кшталт рухомої, живої пемзи. Але деякі білі акули намагалися позбутися причеп – раптово повертали чи пірнали на глибину. Однак дослідники на свій подив жодного разу не помітили, щоб акула накинулася на причепу, аби її з’їсти.
Джонатан Белкомбе, незалежний біолог, експерт із поведінки тварин, автор книжки What a Fish Knows, звертає увагу на те, що збільшується кількість досліджень, які вказують на емоційний і пізнавальний потенціал риб. “Вони розумні, еластичні й усвідомлюють те, що роблять. Те, що вони труться об інших риб, суголосне з цими рисами”, – каже він. Белкомбе, який не був учасником цих досліджень, додає, посилаючись на результати спостережень і експериментів, що “дотик має для риб та інших морських організмів терапевтичну функцію, полегшуючи їм звільнення від стресу”.
Автори визнають, що їхнє дослідження ставить більше запитань, ніж дає відповідей: наприклад, чи акули дістають якусь користь із такого тертя інших риб об їхню шкіру? А може, такі дії їм шкодять? І чому менші риби з такою охотою труться саме об акул, а не об пісок чи скелі, які не лише є нерухомими, але і здаються більш безпечними? “Врешті-решт ми нечасто бачимо потенційних жертв лева, які наближаються до хижака, щоб потертися об нього без страху”, – зауважує Анстетт.
