Анна Стен, кінозірка з Бессарабки

Анна Стен, кінозірка з Бессарабки
Про Анну Стен у нас згадують не так уже й часто, а коли згадують, обов’язково називають українською зіркою Голлівуду. Її біографія відома лише приблизно, оскільки вона, залежно від обставин, повідомляла про себе суперечливу інформацію. Особливо заплутувала період свого життя, пов’язаний із Києвом.

Нині в різномовних версіях Вікіпедії (українська, англійська, французька, польська, німецька тощо), авторитетних довідниках і публікаціях можна прочитати, що акторка з’явилася на світ у Києві як Анна Петрівна Фесак. Це прізвище вона називала сама, додаючи, що батько був козацького роду. Найбільш імовірним роком її народження скрізь називають 1908-й, хоча сама Анна в різні часи подавала в документах і 1906-й, й 1910-й.

Отже, батька звали Петро Фесак. Був, за різними версіями, театральним художником або артистом, за іншими відомостями – балетмейстером. Анна в щоденнику стверджувала, ніби працював прикажчиком у взуттєвій крамниці.

Проте в 1920-х роках, вступаючи до кінотехнікуму, дівчина підписувалася Фісаковою – виглядало так, ніби русифікувала козацьке прізвище. А Стен – сценічне псевдо її першого чоловіка-актора, яке взяла й собі. Альтернативна версія: це прізвище її матері-шведки, прими-балерини Київської опери.

Але насправді Петро Фесак – фантазія Анни Стен (інтерв’ю 1941 року американському часопису Ukrainian life). Правдою з вищенаведеного є хіба те, що вона народилася в Києві. Хоча й це варто перевірити. До цього моменту неможливо було визначити за церковними записами дату й місце хрещення дівчинки, оскільки бракувало відомостей, у якій частині міста мешкала сім’я. А гортати поспіль папери всіх київських церков нереально – їх було понад 50.

Дещо прояснює адресний довідник Києва за 1913 рік – там фігурує Петро Федорович Фісаков, власник і керівник приватної Школи танців на Костянтинівській, 27. Це і є батько Анни Стен. Не прикажчик і не художник, а хореограф. Отже, вона народилася як Анна Петрівна Фісакова.

Простежимо появу цієї родини в Києві. Уперше Петро Фісаков згадується в довіднику за 1907 рік. З урахуванням тогочасних термінів підготовки цього видання, що вийшло з друку наприкінці 1906-го, сім’я мала оселитися в місті не пізніше вересня того самого року (інакше відомості про новоприбульців не встигнуть потрапити в довідник).

Схоже, Петро Федорович привіз до Києва, де мешкав його рідний брат Федір Федорович, уже вагітну дружину Олександру, яка в грудні народила Анну. До речі, сама Олександра, заповнюючи через три десятиліття анкету під час в’їзду до США, подала роком народження своєї єдиної дитини 1906-й.

Перша київська адреса Фісакових – Басейна, 8. Очевидно, там і з’явилася на світ майбутня артистка. Місцина не дуже приваблива: уздовж усієї вулиці просто неба вирував один із найбільших у Києві базарів – суцільні рундуки, намети, метушня, гамір (Бессарабський критий ринок з’явиться лише 1912 року).

Єдина перевага цього мешкання полягала в тому, що поруч, на Бессарабській площі, 5, жив згаданий Федір Фісаков, дядько майбутньої кіноактриси. Уже за рік чи два Петро Федорович перевіз сім’ю в той самий будинок. Дитинство і юність Анни Стен минули на Бессарабці.

Батька вбили в 1922-му. Обставини його загибелі невідомі. 16-річна Анна змушена була заробляти – влаштувалася до нещодавно заснованої газети “Пролетарська правда”. Редакція містилася біля Опери на теперішній вул. Хмельницького, 19.

Водночас грала в київському Малому театрі на Хрещатику (де нині мерія) – він хоча й підпорядковувався Політуправлінню військового округу, ставив комедійні, сатиричні, гротескові, детективні вистави в діапазоні від Сервантеса до Едгара По. У січні 1923-го театр закрили. Анна почала відвідувати студію, якою керував колишній мхатівець Іван Чужий.

У 1924-му вступила до Театрального технікуму (нині вул. Хмельницького, 9). На факультеті кіно її викладачами були режисер Аксель Лундін, сценарист Микола Лядов, композитор Михайло Вериківський, письменники Олександр Дейч, Микола Терещенко та інші.

Анна студіювала історію моди, українознавство, історію розвитку кінематографії, грим, техніку руху, ритм руху, технічні прийоми гри для екрана, техніку виробництва кінозйомок, композицію кінематографічного кадру, майстерність кінонатурника, сценарій, кіномонтаж тощо.

Ще одна її київська адреса – Хрещатик, 43. Там, у приміщенні Інтимного театру, виступав відомий конферансьє й актор естради Борис Бернштейн, який мав сценічне псевдо Стен. Він став першим чоловіком Анни. Імовірно, вона неодноразово бувала на його виступах.

Коли саме Анна Фісакова почала зватися Анною Стен, невідомо. Принаймні 1926-го дебютувала в кіно вже під цим псевдонімом. Її першою стрічкою став “Зрадник” Абрама Роома, де знялася в невеличкій ролі повії. Хоча дія фільму відбувається в Одесі, виробником картини була московська 1-ша фабрика Держкіно. Анну зобразили на афіші цієї стрічки.

Залишилося непоміченим те, що після прем’єри “Зрадника” (вересень 1926-го) її запросили на Одеську кінофабрику грати повію – головну роль у стрічці Володимира Баллюзека “Позбавлені дня”. Журнал “Кіно” повідомив, що “артисти Панов і Стен у головних ролях”. Але ні – повію Мілку зіграла Поліна Нятко (дебют у кіно майбутньої народної артистки УРСР). Натомість Стен свою першу головну роль виконала наступного року у фільмі Бориса Барнета “Дівчина з коробкою”, який мав успіх у Європі та США.

У її житті були творчі вершини – знімалася разом зі Всеволодом Меєргольдом, мала великий успіх у кінематографі Німеччини, а в Голлівуді зажила слави першої модниці. Але в СРСР про емігрантку мовчали, а в Україні нечисленні публікації з’явилися лише на початку XXI століття.

З усіх її київських адрес зберігся лише будинок кінотехнікуму, на фасаді якого годилося б встановити пам’ятну табличку.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


«Іванове дитинство»: історія з-під Канева Німецький фільм “Гамбург”, який виявився українським