Антибактерійні препарати з древніх віків

Антибактерійні препарати з древніх віків

Оксимель – традиційний лікувальний засіб, який є поєднанням оцту і меду, був відомий вже у древності. Його продавали аптекарі у Середньовіччі, прописував Гіппократ. Лікар і філософ Ібн-Сіна прославляв його переваги – пише Лео ДеЛука у часописі Scientific American.

Сьогодні здається, що таке поєднання ми радше б застосовували для приправи салатів, а не для лікування шкірних проблем – однак через зріст випадків появи стійких до антибіотиків бактерій науковці завзято шукають нових методів боротьби з непоступливими мікробами. Нове дослідження, описане в часописі Microbiology, продемонструвало, що оксимель здатен допомогти.

«У сучасній медицині використовують для лікування заражених ран як мед, так і оцтова кислота», але, зазвичай, разом їх не поєднують – каже Ерін Коннеллі – співавторка цього дослідження та інтердисциплінарна дослідниця з Ворицького університету у Англії, кора вивчає властивості антимікробних традиційних лікувальних засобів. Мед подразнює бактерії і поборює зараження завдяки значному вмісту цукрів і високої кислотності. Активний складник оцту – оцтова кислота – є натуральним антисептичним засобом, котрий знищує ДНК бактерій та їхні білки. 

Коннеллі і її колектив виявили, що поодинці ці складники не надто ефективні. Науковці впровадили невеликі кількості меду або оцтової кислоти на вирощену у лабораторії біоплівку, що складається з патогенів, котрі часто заражують рани – Pseudomonas aeruginosa і Staphylococcus aureus. Більшість бактерій вижила. «Та коли ми поєднали малі порції тих складників, то значна кількість бактерій загинули, що було досить захопливим» – говорить співаторка досліджень Фрея Гарісон, яка займається затяжними зараженнями у Ворицькому університеті. Оксимель вбиває у 1000 разів більше бактерій, ніж сам оцет, і у 100 тис. разів більше в порівнянні з медом. 

На думку науковців, оксимель може бути особливо придатним для лікування затяжних заражень ран. Такі тривалі зміни на шкірі часто проявляються у осіб, котрі хворіють діабетом або ж після опіків, оскільки в межах тих змін нерідко заводяться колонії бактерій особливо стійких до антибіотиків. Вважається, що приблизно 1-2% популяції розвинених країн зазнають у своєму житті затяжних ран. Цей відсоток, імовірно, збільшується у звʼязку зі зростом випадків захворювань на діабет.

«Затяжні рани становлять собою велике навантаження на систему охорони здоровʼя – каже Андрю Варданян, пластичний хірург із UCLA Health, котрий спеціалізується на складних ранах. – Нам потрібні альтернативні рішення, оскільки деякі методи лікування для частини пацієнтів не виправдовують себе». До того ж довготривале застосовування антибіотиків у випадку важких для лікування заражень може підвищити стійкість бактерій до ліків. Варданян пояснює, що оксимель був би також значно дешевшим від дотеперішніх методів лікування заражень.

Вчені збираються шукати відповіді на питання, чому поєднання оцту і меду діє краще, ніж кожен з тих складників окремо. Якщо оксимель виявиться ефективним, то дешеве і відоме протягом століть лікарство зможе стати важливим доповненням арсеналу методів поборювання складних заражень.           

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Велика інвентаризація рослин Небезпечний мікропластик