By 
У 2015 році, коли я був мобілізований, у пункті постійної дислокації нас завжди годували добре. Тоді мені так здавалося. Був якийсь суп, багато перловки, солоні огірки, порізані на кавалки, і кілька сухожиль, які називалися м’ясом. На фронт нам привозили тушонку, яку треба було перевернути і відкривати з дна, бо комбіжир, що був зверху, їсти просто неможливо. Привозили також зіпсовану воду у пляшках та підгнилі овочі, тож зампотіл бригади завжди страшенно скандалив із постачальниками. Але для того, щоби відправити все це неподобство назад, треба було створити комісію, долучити представника Міністерства оборони, заповнити купу паперів, а люди хотіли їсти вже, тому доводилося приймати неякісні харчі та вибирати з них максимально їстівне. Вижити допомагали волонтери.
Коли у 2018 році я разом з іншими волонтерами привіз допомогу, нас посадили за стіл та нагодували картоплею з великими шматками м’яса, напоїли соком та йогуртами, пригостили бананами та апельсинами. Я думав, що все спеціально для нас купили, щоби зустріти дорогих гостей, але виявилося, що це звичайний солдатський раціон. Однак у березні 2020 року прессекретарка міністра оборони Світлана Павловська повідомила, що більшість підрозділів армії, за винятком небагатьох, повертається до системи харчування за аутсорсом, що була у 2014-2015 роках.
Харчування “по-старому” та “по-новому”
За старою системою готувати страви для військовослужбовців можна було із 40 найменувань продукції, за новою – із 400. За старих правил фірма, яка займалася харчуванням військових, закуповувала продукти, привозила їх та відповідала за приготування страв, тобто сама вирішувала, що військові будуть їсти. Єдиним обмеженням були норми калорійності продуктів, які апріорі були надто малими. Проконтролювати, з продуктів якої якості приготовлена страва, було неможливо.
За новими правилами тижневе меню формує начальник продовольчої частини підрозділу, начпрод,за допомогою програмного забезпечення, отриманого від Міністерства оборони. В електронному каталозі меню автоматично розкладається на набір продуктів, які входять у страви, а також підраховується їхня вартість і калорійність. Заявку на визначений продуктовий набір начпрод щотижня відправляє до постачальника – письмово або в електронній формі.
Відповідно до заявки постачальник завантажує необхідну кількість продуктів та скеровує у частину, а приготуванням їжі займаються вже самі військові. Якість доставлених продуктів може перевірити командир підрозділу, начпрод та зампотилу. Якщо харчі погані, можна їх не приймати та вимагати негайної заміни. Отже, командир частини чітко знає, що їдять його бійці і до кого звертатись із претензіями.
Аргументи Міноборони
У міністерстві називають дві причини “відкату” реформ: нібито деякі компанії, що мають займатися поставкою харчів, відмовляються це робити через коронавірус; до того ж для забезпечення харчування за новою системою треба 4 тис. кухарів та працівників тилу, а взяти на службу таку кількість армія не має можливості, бо ведуться бойові дії… Збільшити армію не можна, бо ведуться бойові дії… Де логіка?
“Суб’єкт господарювання лише закуповує продукти харчування і доставляє їх на місце. Решта заходів, зокрема зі зберігання, приготування та подачі на стіл забезпечуються особовим складом відповідної служби військових частин. Цей штат становить кілька тисяч осіб у військах і на даний момент, в умовах збройного протистояння, відсутня можливість виділяти таку кількість штатних посад для сфери обслуговування”, – заявила прессекретарка міністра оборони Світлана Павловська.
Раніше начальник генерального штабу ЗСУ Руслан Хомчак не дозволив ввести необхідні штатні одиниці, аргументуючи це тим, що згідно з українським законодавством чисельність армії не може перевищувати 250 тис. військовослужбовців.
Обидва спікери вдаються до маніпуляцій. Світлана Павловська подає як перевагу те, що компанії, які працювали з Міноборони за старою системою, мали самі зберігати продукти, готувати та подавати страви на стіл. Проте насправді харчі здебільшого зберігалися на території військових частин, тобто їх зберігали солдати. Приготуванням їжі у пунктах постійної дислокації справді займалися компанії, але допомагали їм також військові. Водночас у зоні ООС чи на полігонах їжу завжди готували самі армійці.
І нарешті, якщо компанія не хоче працювати через коронавірус – віддайте контракт іншій фірмі, яка брала участь у тендері і готова виконувати свою роботу.
Справжні причини
Найбільш імовірною причиною саботажу реформи є вплив компаній, які багато років забезпечували армію за аутсорсом. Із липня 2019 року реформу через суд намагалася загальмувати приватна підприємниця, яка була неодноразовою учасницею продовольчих тендерів Міноборони. Про те, що за автором позову стоять потужні сили, свідчить бодай те, що позов майже на рік повністю зупинив модернізацію армії у воюючій країні. Але 12 березня 2020-го суд визнав правомірність застосування нової системи харчування у ЗСУ. Процес знову мав зрушитись.
Діана Петреня, яка раніше працювала в Міноборони, повідомила журналістам, що анонсовані заступником міністра оборони Іваном Руснаком зміни до держбюджету, які мали б дозволити компаніям, що поставляли харчування в армію за аутсорсом у 2019 році, годувати армію до кінця 2020-го, мають ознаки корупції.
“Спочатку вони почали подавати в АМКУ скарги, але це дрібниці, які супроводжують кожну закупівлю. А потім вони просто виставили рахунок новому постачальнику за обладнання, яке стоїть на кухнях військових частин. Ми говорили, що буде саме така ситуація при вході будь-якого нового постачальника, ми саме для цього закуповували своє обладнання замість старого”, – розповіла представникам ЗМІ Діана Петреня.
У 2018 році Міноборони виділило чималі кошти на переобладнання їдалень та забезпечення їх сучасним обладнанням. До кінця 2018 року мало бути переобладнано 40% їдалень. Тоді ж на ремонт їдалень виділили 325 млн грн. Гроші на забезпечення переходу на новий принцип харчування виділялись і у 2019 році та мали виділятись у 2020. Отже, майже вся підготовча робота була зроблена, і тут поступає команда “Стоп!”
Ще однією причиною може бути цілеспрямований підрив боєздатності українського війська – і це тільки на перший погляд звучить надто голосно. У нас контрактна армія. Людина, яку не влаштовує служба, новий договір не підпише. Це вже не мобілізовані, які не мали правових підстав залишити військову службу, а тому мусили їсти те, що дадуть. Через величезний кадровий голод у армії будь-які дії, спрямовані на погіршення умов служби, є справжнім підривом боєздатності. Майже всі військові, які багато років були в АТО, мають проблеми зі здоров’ям, і погіршення харчування не буде покращувати їхнього фізичного стану.
Із призовом у армію прийде молодь, що здебільшого буде харчуватися за старою, ще радянською системою, за якою вважалося, що солдат за добу мав з’їсти 750 гр. хліба та тільки 150 гр. м’яса – читай жил, кісток, шкіри. Усе це і їм не додасть здоров’я та бажання продовжити службу. То що ж це тоді, як не підрив боєздатності?
