By Необхідну для такого відкриття інформацію зібрали вже давно, треба було лише глянути на неї із нової перспективи. Лотфі Бен-Яффель з Інституту астрофізики в Парижі та Місячної й планетарної лабораторії, що в Університеті Аризони, почав збирати дані про Сатурн, яким майже пів століття — пише Лукаш Тихонець на сторінках польського науково-популярного інтернет-порталу Pulsar.
У 80-х роках минулого століття місії “Вояджер-1” i “Вояджер-2”, які пройшли повз газового велетня на своєму шляху із Сонячної системи, уже вказували на надлишок УФ-випромінювання з його атмосфери. Та тільки завдяки телескопу “Габбл” учені змогли зіставити дані з різних спостережень і так упевнитись, що той надлишок є суттєвим. Але чому Сатурн випромінює ультрафіолет?
Пропозиція надійшлавід невтомного дослідника шостої від Сонця планети — зонда “Кассіні”. Коли він ефектно завершував свою місію, занурюючись у густу атмосферу газового велетня, то виявив, що Сатурн поглинає велику кількість мікроскопічних частинок льоду й пилу з кілець. Вплив цього снігопаду на атмосферу полягає в нагріванні накопиченого там водню, який потім випромінює фотони ультрафіолету.
Це відкриття захопливе з перспективи не лише вивчення атмосфери Сатурна, але й наступних досліджень планет з-поза Сонячної системи. Бо надлишок УФ-випромінювання може бути характерним ефектом для планет із кільцями й, можливо, уже невдовзі нам вдасться ідентифікувати кільця планет навколо інших зірок. Досі єдиним способом було спостерігати за змінами яскравості зірки, коли планета разом із кільцямизатемнювала на мить її світло. Постійний надлишок ультрафіолету є, без сумніву, легшим методом визначення. Інайперше —для планованої на кінець майбутнього десятиліття місії LUVOIR, яка з дзеркалом, майже втричі більшим від найбільшого зараз телескопа JWST, шукатиме планети саме в ультрафіолеті.
