By Кілька разів упродовж цього й минулого року дим від великих пожеж на Заході США забарвлював небо в колір охри, тож мешканці й науковці питали себе: “Чи може бути ще гірше?”. Палеоеколог пожеж Філіп Хіґуера з Університету Монтани давно намагається знайти відповіді, аналізуючи історичні дані. “Оскільки ми всі хочемо знати, що станеться за теплішого клімату, то найкраще пошукати аналогії у минулому”,– пише Ребека Дзомбак у журналі Scientific American.
Субальпійські ліси в середній частині Скелястих гір ростуть за нижчої температури і вищої вологості, тож не загоряються так легко, як їхні відповідники з низин. Щоб виявити, як часто вогонь все-таки знищував ті стійкі ліси, Хіґуера і його співробітники порівняли супутникові спостереження за сучасними пожежами, дендрологічні аналізи пошкоджених полум’ям дерев від XVII століття, а також дані про шари деревного вугілля, збереженого в озерних осадах за останні кілька тисячоліть.
З досліджень випливає, що в період 2000–2020 років ліси горіли в середньому на 22 % інтенсивніше, ніж під час нетипово теплого кліматичного епізоду, що розпочався в 770 році н.е., коли температура в тій околиці зросла до найвищих показників, що були рекордними аж до кінця XX ст. Найбільший зріст рівня горіння припадає на 2020 рік, водночас 72 % від загальної площі, охопленої вогнем, постраждали від пожеж1984–2020 років.
У будь-якому разі ці ліси не горіли надто часто – аж до двох останніх десятиліть. Чергові рекорди інтенсивності пожеж стаються щораз частіше в міру потепління клімату, а Хіґуера не очікує, щоб ця тенденція швидко змінилася у зворотній бік. Нове дослідження було описане в Proceedings of the National Academy of Science USA. Хоч Хіґуера й не здивований масштабами пожеж, все-таки вважає їх жахливими: “Я провів 20 років за описуванням пожеж, але мені й на думку не спадало, що це може мати такий вигляд”.
Ці дослідження показуютьнам, що невдовзі минуле не зможе нам надто допомогти в розумінні пожеж і боротьбі із ними, коментує Розмарі Шерріфф, географиня довкілля з Державного університету Гумбольдта, яка не брала участі в тих дослідженнях. “Ми мусимо погодитись із тим, що їхня частота й інтенсивність будуть зростати. Треба адаптуватися до нових обставин”, – каже вона.
Чимало локальних спільнот, які останнім часом зіткнулися з пожежами природної рослинності, опрацювали плани охорони від вогню, але вони базуються на припущенні, що ліси палають рідко, раз на кілька століть. “Але зараз ми все-таки перебуваємо в іншому місці, тож іншою є й перспектива”,– підкреслює вчена.
