Біо-інформаційні технології та безпека людини

Глобалізаційний розвиток світу зумовлює появу нових технологій, які впливають на всі аспекти життя сучасної людини. Ознакою сучасної науки стає тенденція до зближення природничих наук і наук про людину. Але революційні прориви в галузі нових біо-інформаційних технологій не лише полегшують життя людини, але й ставлять питання щодо її безпеки.

Використання біометричних технологій.

Держава використовує такий інструмент біотехнології, як біометрія –розпізнавання особи по її природних біологічних характеристиках, що є індивідуальними для кожної людини (наприклад, голос, почерк, відбитки пальців, малюнок райдужки ока, ДНК).

Згідно з Технічним звітом Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) «Про включення засобів біометричної ідентифікації в машино розраховані проїзні документи» поняття «біометрія» або «біометрична ідентифікація» означає автоматизовані засоби розпізнавання живої людини за допомогою виміру фізіологічних або поведінкових характеристик» [4].

Біометрія як інструмент управлінської технології має внутрішньополітичний та зовнішньополітичний виміри: біо-паспорти, біометричні візи, біометричні водійські права, чипізація мігрантів, ID-картки тощо.

Початком до активного використання біометрії в зовнішній політиці держав стали події 11 вересня 2001 р. в США, після яких Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію № 1373, що зобов’язала держави підсилити заходи щодо запобігання фальсифікації, підробки або незаконного використання документів, що засвідчують особу. В результаті з’явилися документи нового зразка – біометричні паспорти. Біо-паспорт – це документ, в який вбудований електронний носій мікрочіп, на якому містяться індивідуальні дані про особу власника паспорта, у тому числі і біометрична інформація про нього, наприклад відбитки пальців або малюнок сітківки ока [3].

Після введення біометричних паспортів держави-світові лідери розпочали видачу «біометричних віз» – обов’язкової процедури здобуття біометричних даних громадян, що хочуть отримати візу. Так, у 2002 році Конгрес США прийняв Закон про захист держкордону (U.s. Enhanced Border Security and Visa Entry Reform Act), відповідно до якого громадяни 27-ми країн світу могли безперешкодно в’їжджати на територію США строком до 90 днів лише за умови наявності у них біометричних паспортів та проходження процедури дактилоскопії на кордоні. Сьогодні такі вимоги до в’їзду на свою територію вимагають більшість країн західної Європи.

Перш за все, використання нових технологій ідентифікації людини було покликане забезпечити національну безпеку держав від нових викликів і загроз – транснаціонального тероризму, нелегальної міграції і організованої злочинності.

В той же час, слід визнати, що впровадження біометричних технологій у візовій політиці країн не стало запобіжним заходом актів міжнародного тероризму, ба більше, на думку фахівців – співробітників нідерландського університету Radboud University – ці технології можуть використати саме терористичні організації. Так, з мікросхем, які використовуються в паспортах, терористи можуть створити паспорт-бомбу, яка може вибухнути у разі наближення до неї паспорта, виданого в заданій країні або під час пересилання її у певне посольство.

Біометричні технології також уразливі для хакерських атак. Так хакери можуть зламали чіп біометричного паспорта і отримати доступ до інформації, що на ньому зберігається. У 2006 році німецький хакер Люкас Грюнвальд за два тижні не лише зламав чіп біометричного паспорта громадянина США, але і клонував його. Він також довів, що на чіп можна записати будь-яку довільну інформацію або повністю заблокувати його [2].

Таким чином, сьогодні ефективність біометричних технологій в контексті забезпечення зовнішньополітичної безпеки виглядає спірною. Розвиток сучасних інформаційних технологій дозволяє обійти систему безпеки нових біометричних паспортів, що ставить перед інформаційною безпекою нові завдання.

Але зовнішньополітичний вимір використання біо-технології та їх впливу на людину не є єдиним.

Внутрішньополітичний вимір біометрії має наступні характеристики та несе таки загрози особистій безпеці людини та громадянина:

1. Тотальний контроль та стеження за людиною. На думку правозахисників, біометричні технології загострюють питання щодо прав людини. Особа носитиме зі собою документ, що дозволить відстежити її пересування. Держава знатиме усе – де ми, що ми робимо, хто наші друзі тощо. Ця технологія може стати свого роду знаряддям тотального контролю та стеження за людиною з боку державних органів влади.
2. Втручання в приватне життя громадян. Біометрична інформація – це не просто конфіденціальна інформація. За біометричними даними людини фахівці можуть визначити стан здоров’я індивіда, виявити природжені або набуті хвороби, об’єктивно оцінити про деякі здібності і схильності людини, які можна використовувати з різною метою: від висновку медичної страховки до дискримінації при прийомі на роботу і, навіть, шантажу.
3. Проблема збереження баз біометричних даних громадян. Відомими є численні випадки крадіжки таких баз хакерами і їх наступний продаж бізнес-структурам або шахраям, які можуть використати дані особи (ім’я і дату народження, місце проживання, номери паспорта, картки медичного страхування, відбитки пальців тощо) в злочинних цілях, наприклад, для доступу до фінансової інформації. Уряди держав, вводячи біометрію в умовах відсутності законодавчого регулювання даної сфери діяльності, не несуть відповідальності за зберігання даних.
4. Вплив біометричних технологій на здоров’я людини. На думку лікарів-офтальмологів процедура сканування сітківки ока небезпечна: вона відбувається за допомогою інфрачервоного світла низької інтенсивності, і це може привести до погіршення зору.

Ще один ракурс проблеми – медичний. Хакери можуть зламати медичні пристрої, що імплантуються у тіло людини. Зламавши, наприклад, систему Merlin@home (медичний сервіс у США), що контролює роботу кардіостимулятора, хакери можуть послати будь-яку команду, у тому числі зупинити роботу серця. Залишається тільки мріяти про те, що нове покоління імплантів буде більш захищеним та безпечним, наприклад, пацієнт носитиме ключі шифрування у своєму тілі.

5. Управління людиною через чіпування. Біометричні технології дали зелене світло імплантації ідентифікаційних чіпів безпосередньо в тіло людини, що дає можливість не лише контролювати чіпований об’єкт, але потенційно і управляти ним. Так, у США, чіпи в тіло громадян вшивають під час обов’язкового медичного страхування і в рамках соціальних програм чіпування місцевого населення.

Процедура чіпування набуває глобальних масштабів. Так, за чіпування людей виступають і російські політики. Реформа охорони здоров’я в РФ передбачає, зокрема, створення єдиного національного ідентифікатора пацієнтів, загальної електронної бази даних, необхідних для чіпування, яка, судячи з усього, відбуватиметься за американським зразком.

У Індії з 2010 року існує система біометричної ідентифікації Aadhaar, в якій зареєстровано 1 млрд. громадян. Кожен з них отримав 12-значний цифровий ідентифікатор. Спочатку участь в програмі була добровільною, але поступово реєстрацію в Aadhaar стали вимагати держустанови і комерційні компанії. У 2018 році всі телефонні номери у Індії мають бути прив’язані до біометричного ID. Навіть залізничний оператор Indian Railways планує вимагати ідентифікатор при бронюванні квитків онлайн.

У вересні 2016 року в Україні вперше на IT-конференції Black Sea Sammit імплантували комп’ютерний чіп під шкіру людини. Професор Патрік Крамер з Німеччини помістив інформаційний датчик киянинові Євгенію під шкіру лівої руки. Причому, поміщений у тіло людини чіп не містить жодної інформації, він стерильний. Після імплантації людина може використовувати спеціальне  обладнання, щоб закодувати ту інформацію, яку хоче. Наприклад, можна закласти в чіп інформацію ключа від “розумного” будинку, сейфа, дані кредитної карти, розраховуватися електронною валютою Bitcoin, використовувати його як візитку. Чіп не має джерела живлення і може довго знаходиться під шкірою[1].

Сьогодні, на законодавчому міжнародному рівні майже відсутні спеціальні нормативні акти, що регулюють правові принципи застосування біометрії відносно прав і свобод людини. Звернення громадян до суду щодо порушення їх прав в цьому питанні є поодинокими та завершуються не на користь останніх. Так у жовтні 2013 р. громадянин Німеччини М.Шварц звернувся до суду ЄС, після того, як йому відмовили у видачі паспорта без обов’язкової процедури здачі відбитків пальців. Суд визнав, що здача і зберігання відбитків суперечить основним правам і свободам, становить загрозу для приватного життя і збереження персональних даних, проте підвищення рівня безпеки виправдовує подібні заходи.

Слід зауважити, що у біометрії є свої прихильники, які вважають що  біометричні ID-картки дисциплінують людей і служать громадській безпеці. Людина втрачає можливість порушувати закон, наприклад, використовувати декілька ідентифікаційних номерів платника податків одночасно. На їхню думку, небезпека біотехнології перебільшена, зняти відбитки пальців можна із склянки, яку ви тримали у руках, для цього не потрібні сучасні технології, а стежити за людьми простіше через смартфон або навігатор у авто.

 

Постіндустріальне суспільство породжує нові інформаційні виклики і загрози безпеці людини. Однією з таких загроз стає використанням біометричних технологій в управлінській практиці сучасних держав. Саме тому актуальним завданням сьогодення є контроль інститутів громадянського суспільства на національному та міжнародному рівнях над процесами використання біометричних технологій. Це повинно бути партнерство представників науки, бізнесу, громадських об’єднань, яке дозволить контролювати дії держави у цієї сфері та врахує питання особової безпеки людини та громадянина.

Література:

1. В Украине впервые вживили чип в руку человека. URL: http://korrespondent.net/ukraine/3743253-v-ukrayne-vpervye-vzhyvyly-chyp-v-ruku-cheloveka
2. Немецкие хакеры взломали новые паспорта. URL: http://www.itsec.ru/newstext.php?news_id=69962.
3. Руководитель международной организации по миграции подчеркивает важную роль биометрических паспортов в регулировании миграционных потоков. URL: http://www.secuteck.ru/newstext. php?news_id=49735.
4. Opinion on Ethical Aspects of Patenting Inventions Involving Human Stem Cells. URL: http://europa.eu.int/ comm/european_group_ethics/docs/avis16_en.pdf.