By Одним з найяскравіших діячів української культури кін. XVI – поч. XVII ст. був письменник-полеміст Іван Вишенський. Сам він часто називав себе “Іоан мних з Вишень”.
Його походження пов’язують з містечком Судова Вишня на Львівщині, де й справді мешкали Вишенські. Час народження письменника відносять до середини XVI століття.[1]
У юнацькі роки Вишенський міг навчатися в Острозькій слов’яно-греко-латинській академії, оскільки 21 червня 1591 р. разом із острозьким письменником-полемістом Василем Суразьким передав від князя лист берестейському єпископу Іпатію Потію[2]. Між 1589 – 1596 рр. у Острозі Вишенський написав полемічний твір “Извещение краткое о латинських прелестях”, в якому виступив проти католицьких догматів. Тоді ж він постригся в монахи у Дубнівському Спасо-Преображенському монастирі.
У 1596 р. Вишенський був уже на Афоні. Можна припустити, що його чернечий постриг і від’їзд були пов’язані з реформами монастирів К.-В. Острозького, що перетворював їх з келійних на спільножительні. У келійних монастирях келія кожного монаха була розташована окремо від інших, що спонукало до усамітнення і молитви. У спільножительних монастирях келії розміщувались в одному приміщенні. У таких обителях було більше можливостей для розгортання культурно-освітньої діяльності, зате менше залишалось для молитовного самозаглиблення, яке особливо культивували монахи-самітники. Чимало ченців і церковних діячів, зокрема Йов Княгиницький, Йов Залізо, Віталій з Дубно не погоджувались з реформою князя К.-В. Острозького і виступали за келійні монастирі.
У 1596 р. Олександрійський патріарх Мелетій Пігас написав Вишенському лист, у якому закликав його повернутись в Україну, де боротьба між прихильниками та противниками унії досягла апогею. “Зрозумій, сину мій, – писав патріарх, – і не залишайся в пустині, живучи тільки для самого себе… Не злословлю я пустині, бо й сам є її прихильником, та, дбаючи про спасіння ближніх, закликаю у бойові ряди синів Божих…”[3]. Однак Вишенський в Україну тоді не повернувся. Монах-аскет, який усамітнився в печері на Афонській горі, і щирий патріот, що не міг стояти осторонь драматичних подій в Україні, поєднались в особі Вишенського. Тому в його творчості простежуються два напрями. З одного боку, він є пристрасним критиком “владик безбожних”, архімандритів, ігуменів, які “монастирі занедбали і фільварки собі з місць святих поробили”. З іншого боку, монах-аскет закликає відступитись від усіх земних проблем, щоб досягти Божого царства.
Нині відомо 16 творів Вишенського, але лише Послання до князя К.-В. Острозького було надруковане за життя автора у “Книжці в 10 розділах” в острозькій друкарні в 1598 році. Свої твори письменник об’єднав у рукописну “Книжку Іоанна мниха Вишенского…”, яку планував видати в Острозі. Вершиною його полеміки є “Послание к утекшим от православное віры епископом”. “…Ви, панове бискупи, – пише Вишенський, – седите на местах епископских, але на достоинстве и учтивости не седите, селами владеете, але вашими душами диявол владеет, пастырами ся зовете, але есте волки, священными ся зовете, але есте проклятии, епископами ся именуете, але есте мучители, духовными ся бытии розумеете, але есте поганци и язычници”. Цей твір Іван Франко назвав “могучим маніфестом талановитої незалежної особистості, гордої своєю правотою і своїм почуттям душевної солідарності з масами рідного народу”. За словами Франка, Вишенський був “перший южноруський публіцист у великім стилі”, який “різко та сміло підніс голос в обороні того бідного робочого люду, показуючи панам і владикам, що той мужик їхній брат, а не просто робоча худоба, що він радується й терпить як чоловік і хоче жити як чоловік”.
Разом з полемічними творами “на злобу дня” Вишенський пише трактати на богословські теми, в яких підіймає вічні християнські питання. У трактаті “Обличение диявола-миродержца…” письменник формулює ідею непримиримого протистояння Божого небесного царства добра і справедливості і земного світу як царства диявола.
У трактаті “Слід до осягнення та вивчення мистецтва, яке приводить до царюючої безсмертності та вічної правди…” Вишенський відповідає на найголовніше для християн питання – як досягнути Божого царства. Треба “убогим стати, як Христос, …відректися себе, …загасити любов і пам’ять цього світу, неухильно прямувати чисельне око в майбутній вік, …досягти Божої волі, свою ж убити і поховати в забутті, …безчестя і смерті хресної шукати, бажати і знаходити в світі сім огуднім”. Шляхом досягнення Божого царства, яке є сенсом життя кожного християнина, для Вишенського є безмежне духовне удосконалення і самозаглиблення. На практиці це могло здійснити лише небагато монахів-ісихастів, які, відрікаючись від всього земного, десятки годин проводили в безмовній молитовній медитації. Вишенський поряд з Іоанном Листвичником відкрив українській духовній культурі ідеї ісіхазму про містичне богопізнання.
Автор “Житія” Іова Княгиницького Ігнатій Симонович з підкресленою шанобливістю згадує старця Іоанна. Остання згадка про нього зустрічається в 1621 р., у “Советовании о благочестии”. Це розповідь про православних священиків з Луцька, що послали своїх представників “до патріарха константинопольського за благословенням, допомогою і порадою, а також – на Святу Афонську гору викликати і супроводити преподобних мужів руських, між ними блаженного Кипріана і Івана, прозваного Вишенським…”[4]. Невідомо, чи цей лист дійшов до Афону. У всякому разі, Вишенському не судилось повернутись в Україну. Його життя обірвалось в одній з афонських печер десь у 20-х роках XVII ст. Чернець Леонтій в листі до львівського міщанина Миколи Золоторуцького від 9 вересня 1633 р. називає отця Іоанна “блаженной памяти великим старцем”.
[1] Тут і далі цитуємо за: Вишенський, Іван. Вибрані твори [Текст] / Іван Вишенський ; упорядник, автор вступної статті кандидат філологічних наук А.І. Скоць. – Львів : Каменяр, 1980. – 141 с. – С.5.
[2] Мицько, І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576–1636) [Текст] : [моногр.] / І.З.Мицько; за ред. д-ра іст. наук, проф. Я. Д. Ісаєвича. – К.: Наукова думка, 1990.– 190 с. – ISBN 5-12-001234-5 – С 85.
[3] Тут і далі цитуємо за: Вишенський, Іван. Твори [Текст] / Іван Вишенський ; переклад з книжної української мови Валерія Шевчука. – К., 1986. – 247 с. – С.8.
[4] Назарук, М. Іван Вишенський [Текст] /М.Назарук // Історія України в особах. Польсько-литовська доба /Авт. колектив: О.Дзюба, М. Довбищенко….О.Русина (упоряд. і авт.. передмови) та ін.. – К. : Україна, 1997.. – 272 с. – ISBN 966-524-022-6. – С. 135–142. – С.136.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
