By Ентоні Дж. Блінкен, керуючий директор Центру дипломатії та глобальної зацікавленості Пенні Байдена, колишній заступник державного секретаря США в адміністрації Обами, опублікував статтю у виданні The New York Times:
«Час для адміністрації Трампа озброїти Україну.
Російська окупація Східної України призвела до дуже спекотного літа. Упродовж серпня Організація з безпеки та співробітництва в Європі зафіксувала від 1000 до 1500 нічних порушень припинення вогню, переважна більшість яких здійснювалась силами, очолюваними російською стороною. Щодня українські солдати та цивільні особи продовжують гинути або зазнавати поранення. Хоча напади зменшились після Дня праці, Москва цього місяця провела величезні військові навчання в західній Росії, Білорусії та Калінінграді, що викликало побоювання ще більшого нападу.
З часу вторгнення в Україну, три з половиною роки тому, президент Росії Володимир Путін освоїв тактичний реостат, чинячи тиск, щоб добитись бажаного, коли йому захочеться, а потім спускаючи пар, коли США та Європа чинять опір. Таким чином, він сподівається постійно дестабілізувати Україну, посилюючи внутрішнє невдоволення неможливістю Києва припинити окупацію, виграючи час, щоб повернути вплив, який Росія втратила через вторгнення, та змусити Україну повернутись під російську сферу впливу.
Через пропутінські пристрасті президента Трампа, мало ймовірно, що він зреагує на скрутне становище в Україні. Тим не менш, його адміністрація формує політику, яка може покласти початок, – якщо пан Трамп погодиться.
Все починається з об’єднаного фронту головних радників Трампа – віце-президента Майка Пенса, державного секретаря Рекса Тіллерсона, міністра оборони Джеймса Меттіса та радника з питань нацбезпеки Герберта МакМастера. Всі вони вважають російську окупацію Східної України тим, чим вона є насправді: грубим порушенням основних норм міжнародної поведінки, які США допомогли запровадити після Другої світової війни.
Неприйнятно, щоб одна країна змінювала кордони іншої силоміць. Не добре, коли один суверенітет диктує іншому, до яких країн та організацій він може приєднуватись. Росія не має права вирішувати майбутнє України. Команда пана Трампа справедливо вважає, що якщо США не зможуть виступити проти порушень цих принципів, то створений Америкою міжнародний порядок буде послаблений.
Адміністрація залучила розумного, досвідченого дипломата Курта Волкера, щоб проконтролювати свою політику в Україні. Він став наступником Вікторії Нуланд, чия рішуча дипломатія створювала проблеми для Кремля. Призначення пана Волкера в той час, коли Державний департамент зайнятий відстороненням практично всіх інших спеціальних представників, надсилає повідомлення Москві, що Вашингтон надалі зосереджується на завершенні окупації, не ігноруючи її.
Зобов’язання адміністрації мають на меті підтримувати жорсткі санкції, які адміністрація Обами наклала на Росію, та втримати Європу при справі. Ці санкції, разом із різко зниженими цінами на нафту, дорого коштували Росії – у тому числі позбавлення можливості отримати складні технології, яких вона потребує для розробки все більш важкодоступних енергетичних ресурсів. Адміністрація Трампа повідомила Москву, що санкції триватимуть, поки Росія залишатиметься у Східній Україні.
НАТО також нікуди не дівається. Адміністрація Обами змусила альянс встановити майже безперервну повітряну, сухопутну та морську присутність – включаючи сили Сполучених Штатів – на західному фланзі Росії, щоб запобігти нападам на її найуразливіших сусідів. Вона також інвестувала багато мільярдів – Ініціатива із забезпечення безпеки Європи – для фінансування посилених заходів. Незважаючи на напади пана Трампа на НАТО, він підтримує обидва зусилля.
Не дивлячись на всі ці безперервні дії у політиці, одна суттєва зміна могла б додати своєчасного здивування: спільна рекомендація команди високопосадовців, щоб Трамп зняв обмеження щодо надання летального оборонного спорядження Києву, зокрема протитанкової зброї.
Цю заборону серйозно обговорювали в останній адміністрації. ЇЇ прихильники стверджували, що будь-яка військова ескалація буде сприяти діям Москви, для якої ставки є вищими і яка має змогу швидко ввести в Україну більше смертоносної зброї. Вони були стурбовані тим, що це надасть Україні хоробрості застосовувати військові дії і вона переоцінить свої можливості. Вони знали, що Москва прагне відділити нас від наших європейських партнерів, більшість з яких виступила проти смертоносної допомоги. Президент Барак Обама дійшов до висновку, що ми маємо зосереджуватись на тому, де ми маємо перевагу: жорсткі санкції, економічна допомога Україні, підготовка її військ, підтримка її реформ – особливо боротьба з глибоко вкоріненою корупцією – та цілеспрямована дипломатія.
Це було тоді. Протягом трьох з половиною років Москва ігнорувала усі дипломатичні угоди, запропоновані Сполученими Штатами і Європою, щоб покласти край кризі. Замість того, щоб реалізувати Мінські угоди – дорожню карту, підписану ним для відновлення суверенітету України, яка захищає права усіх її громадян, у тому числі російськомовної меншини – Кремль заперечував простий сенс угоди і ухилявся від своїх зобов’язань. На окупованому сході зараз знаходиться одна з найбільших танкових сил в Європі. І десятки тисяч російських військ перебувають на кордоні, який контролюється Москвою, і це нагадує Києву про те, що набагато більша частина її території залишається під загрозою.
Що може завадити Путіну знову піднімати градус у східній Україні – або, ще гірше, відірвати ще один шмат від країни – так це усвідомлення того, що його війська матимуть серйозні втрати при цьому. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, колись провідний противник смертельної допомоги, зараз не проти цього. Вислуховування брехні пана Путіна, з року в рік, має такий ефект. Оборонна зброя для України – ідея, час якої настав.
Остання частина головоломки – це дипломатія. Тут – іронія – адміністрація використовує Організацію Об’єднаних Націй, щоб ще раз спровокувати Путіна: миротворчі сили для Східної України на умовах, які є вигідними для Москви. Джиу-джитсу (японська система самооборони без зброї) від адміністрації: Дайте цій силі панувати над усією окупованою територією, поставте всю важку зброю під замок, віддайте Україні контроль над її кордоном, і ми залагодимо справу.
Неочікувано адміністрація Трампа не відвертається від України, але повертається до бізнесу, як завжди, з Москвою. Росія може залишитися там, де вона є. Але так буде і з фронтом проти її агресії, очолюваним Сполученими Штатами».
