Блискавична перемога Путіна

Блискавична перемога Путіна

Щоб зберегти лице й реноме могутньої держави та повагу росіян, Путіну потрібна швидка, безболісна перемога, і він може її отримати. Усе готово до російської атаки на Україну. Путін стягнув до українських кордонів усі боєздатні підрозділи зі всієї Росії, зігнав у Чорне море всі десантні судна, які має федерація. Перемовини нічого не дали. Посол США у РФ Джон Салліван 17 лютого відвідав МЗС Росії й затримався там лише на 15 хвилин – отже, розмовляти із ним не планували.

Саллівану лише передали російську реакцію на відповідь США щодо “гарантій безпеки”. Її суть така: Росія не збирається відводити війська і вимагає “здати Україну”, відмовити їй у можливості стати членом НАТО, вивезти з неї все надане озброєння та взагалі відійти вбік і не заважати РФ її проковтнути. У той самий день із Росії вислали заступника посла США Барта Гормана. Це красномовно засвідчує, що діалог завершено.

Росія планувала налякати Захід, але той не злякався, тож тепер у Путіна залишилося два виходи: або, підібгавши хвоста, відповзти знову на мокшанські болота, або скомандувати своїм військам “уперед”. Обидва варіанти стануть для Росії катастрофічними. У великій війні Путін обов’язково застрягне, що призведе до економічної кризи і, як наслідок, військової поразки. Якщо ж наступ провалиться відразу, то знов-таки виникнуть проблеми через санкції, до того ж президент Росії зазнає іміджевих втрат як на міжнародному рівні, так і у власній країні. Путін нібито опинився в глухому куті. Але насправді із тої неприємної диспозиції є прийнятний для нього вихід. Ба більше, очільник Кремля все ще може залишитись у плюсах.

Хай як дивно це прозвучить, але незабаром Путін може оголосити, що переміг у війні, причому не втративши жодного солдата. Для цього в нього все готово. Держдума прийняла звернення до Путіна щодо визнання фейкових республік “ЛНР” і “ДНР”, російські ЗМІ постійно розповідають про іноземні спецсили в зоні ООС та про те, що Україна готується до наступу.

Посилились обстріли на лінії зіткнення. По українських населених пунктах б’ють із важкої артилерії, ймовірно, сподіваючись на відповідь. У Станиці Луганській під обстріл потрапив дитячий садок, Красногорівка без світла, є поранені серед українських військових і мирних мешканців. Якщо росіяни не дочекаються вогню у відповідь, то зроблять так, як робили у 2014–2015 роках – вивезуть техніку в сіру зону і звідти обстрілюватимуть підконтрольні їм же населені пункти, заявляючи, що це стріляють ЗСУ. Відтак маріонеткові уряди псевдореспублік почнуть благати Росію про допомогу, а Путін введе війська… Насправді навіть вводити нічого не треба, оскільки російські військові вже там. Просто змінять прапор “ЛДНР” на прапор Росії, а на кількох російських солдатів вдягнуть блакитні каски. Байдуже, що вони не мають жодного стосунку до військових ООН. Цей маневр уже відпрацювали в Казахстані – він прекрасно подіяв.

Путін визнає “ЛДНР” і заявить, що російські війська – це миротворці. Він захистив росіян від “геноциду”, який готувала “київська хунта”. Він переможець. У всій Росії відбудуться помпезні святкування й паради, рейтинг довіри до Путіна серед росіян знову стане 100%.

Чим ризикує Путін? Загрози невеликі. Якщо події розвиватимуться за цим сценарієм, санкції будуть, але не такі жорсткі, якими б вони були в разі великої війни. Усі у світі прекрасно розуміють, що Росія вже давно окупувала територію так званих республік. Почнеться новий раунд переговорів, під час яких Путін запропонує розташувати на лінії зіткнення із боку України війська ООН, а з боку окупованих територій – російських “миротворців”.

Доки все це буде тривати, встановиться добра погода, земля висохне, що сильно збільшить шанси російських військ у разі наступу. Й от тоді над нами знову нависне загроза повномасштабного вторгнення. Путін поставить ультиматум: якщо санкції будуть дійсно небезпечними для економіки Росії, то він почне великий наступ, бо втрачати йому вже немає чого. Німеччина та Франція тоді, найпевніше, стануть його адвокатами, підтримавши тезу, що сильний економічний тиск спровокує загострення.

Путін недаремно зустрічався із президентом Франції Еммануелем Макроном і канцлером Німеччини Олафом Шольцем. У цих країнах багато симпатиків Кремля, вони сильно зв’язані із Росією економічно. Німцям і французам дуже хочеться торгувати з Путіним, тож жоден конфлікт їм не потрібний, бо це погано для бізнесу.

За кілька місяців “ЛДНР” попросить прийняти її до складу Росії – Путін погодиться. Росія знову збільшиться, і ніхто не зможе цьому запобігти. Щоправда, цей план має й мінуси. Росія отримає ще два депресивні регіони, із якими треба щось робити. Найпевніше, українське населення, яке ще там залишилось, переселять кудись на Далекий Схід, а на захоплені території завезуть расових росіян – наприклад, бурятів. Ця практика була добре відпрацьована в Радянському Союзі, правонаступницею якого вважає себе Росія.

Після офіційної анексії нікчемними стануть плани Кремля щодо вмонтування в тіло України двох підконтрольних РФ областей на правах автономії. Про дипломатичний сценарій перемоги над Україною доведеться забути, залишивши тільки військовий варіант. Згодом, коли все вляжеться, Путін повернеться до нього та спробує відкусити ще якусь частину нашої території. І тривати це буде доти, доки в нашій країні не з’явиться президент, готовий дати росіянам потужну військову відсіч.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Зеленський – герой Галактики Солдатики можуть закінчитися