By Україна чекає
В пору гроз громових і в погідну годину,
Коли небо – як ніч, і коли голубе,
Україна тебе виглядає, мій сину,
Україна очікує, дочко, тебе.
Україна чекає відважних, як леви,
Непохитних, як скелі, твердих, як алмаз,
В кого чиста душа, в кого серце сталеве,
Україна чекає, юнацтво, на Вас.
Не отари овець, не телячого стада,
Що йому аби паша та свист батога, –
А народу, що й лихо йому не завада,
Що свобода йому над усе дорога.
На дорогу нову Вам ступати сьогодні,
Щоб рівняти її – для добра, не для зла,
І дивитись, аби не вела до безодні,
Пильнувати, аби Вас до храму вела.
Он той храм – на розгіннім стоїть видноколі,
Де крайнебо світає пророчим вогнем, –
Він явить Вам, чого не довчили Ви в школі,
Що збагнути Вам слід перед завтрашнім днем.
А над ним Україна в недільній одежі
Жде, щоб Вас привітати – свій юний народ.
Це ж бо Вам під опікою Бога належить
Храм держави своєї звести до висот
Це ж бо вам – і плуги, і ракети космічні,
І компютерні двері до всіх таємниць,
І незгасні в віках заповіти предвічні,
Що хлюпочуть сріблом з українських криниць.
Це ж бо вам, юнаки, під опікою Бога
Догасити Чорнобиля атомний жах,
Вам, несхитним, стояти як пересторога
Ворогам України – на всіх рубежах…
Тож-то в пору грози і в погідну годину,
Коли небо – як ніч, і коли голубе,
Україна тебе виглядає, мій сину,
Україна очікує, дочко, тебе.
Богдан Стельмах
збірка «Вірші про Україну» (2004 року)
