By Не всі вулкани вивергають лаву. З деяких випливає болото, іноді – дуже багато болота. Однак болотні вулкани є здебільшого спокійними – лише часом із них виходить трохи мулистої липкої маси. Але один із них знаний своїми частими й потужними виверженнями. Нові дослідження пояснюють, чому так відбувається й наскільки сильними можуть бути його ерупції – пише Катеріна Корней у журналі Scientific American.
Цей монстр, що зветься Локбатан, розташований в Азербайджані. Упродовж багатьох років його разом із колегами вивчав Адріано Мадзіні з Університету в Осло. Мадзіні називає Азербайджан “королівством болотних вулканів”. У цій невеликій країні, що сусідить на півдні з Іраном, їх є сотні. Але Локбатан особливий. Уперше його виверження зареєстрували в 1829 році. Відтоді вулкан приблизно кожні п’ять років викидає із себе фонтани болота, іноді заввишки 100 метрів. Локбатан розташований поблизу покладів нафти та метану, що здатні самозайматися, тож виверження болота зазвичай супроводжуються полум’ям і димом. Це явище має такий же захопливий вигляд, як і вибух звичайного вулкана. “Він рівняється з цим і за виглядом, і за енергією”, – каже Мадзіні.
Щоб дізнатися таємниці Локбатана, група Мадзіні розмістила на його схилах 30 газових детекторів, які мали б реєструвати витік метану і вуглекислого газу. Дослідники припускали, що під Локбатаном гази накопичуються набагато швидше, ніж під іншими болотними вулканами, які постійно позбуваються летючих випарів. Вчені визначили, що один із найбільших вулканів, розташованих неподалік, “дегазується” в 100 разів швидше, ніж “вибуховий гігант”. Саме тому виверження Локбатана є такими раптовими. До того ж викинуте високо в повітря болото спадає назад до кратера й ефективно його затикає. “Після висихання воно перетворюється на кірку, під якою збираються наступні порції газу аж до того моменту, коли його тиск розриває кірку і відбувається нестримна ерупція”, – каже Мадзіні.
Науковці також виявили, що раніше деякі виверження Локбатана були такими потужними, що знищили стінки вулканічного кратера. Вчені ідентифікували три великі нагромадження від таких ерупцій – найбільше з них мало об’єм 100 залізничних вагонів. Усі вони розташовані на захід від вулкана, тобто там, де на краю кратера є величезна вирва. Ці “мегаблоки”, як їх називає Мадзіні, – це імовірні фрагменти кратера, які викинуло під час особливо сильних вибухів. Комп’ютерні моделі, до яких вдалися дослідники, показали, що великі скельні блоки могли подорожувати багато кілометрів на болотних потоках. Історичні записи підказують, що такі події могли статися востаннє в 1887 році. Про це науковці розповіли в статті на сторінках Earth and Planetary Science Letters.
Вивчення динаміки болотних вулканів на Землі може допомогти зрозуміти деякі явища, що відбуваються на інших планетах, зокрема й на Марсі – зауважує астробіологиня Шірін Гакве з Університету Вест-Індії, що в Тринідаді і Тобаго. “На Червоній планеті є кілька імовірних болотних вулканів, а потоки болота могли відіграти свою роль у формуванні її сучасного вигляду”, – каже дослідниця.
