By 
Цього року виповнюється 80 років з дня смерті Бориса Семеновича Стеллецького (23 серпня 1872 р. – 25 лютого 1939 р.) – полковника, генерального хорунжого, з 27 червня до 24 жовтня 1918 р. – начальника Власного Штабу й командувача Головною Квартирою гетьмана всієї України П. Скоропадського.
Стеллецький – семінаристське прізвище штучного походження (від stella – лат. “зірка”, “зоря”), яке вперше отримав священик Іоасаф (Асаф) (1726-1796 рр.), друг та учитель Григорія Сковороди, син Зиновія (1695-1760 рр.) та онук Гавриїла (1670-1745 рр.), який, зі свого боку, був нащадком козака-запорожця Осипа (1640-1710 рр.), що в 1663 р. переселився із Січі в Харків.
Борис Стеллецький народився в Брест-Литовську, освіту здобув у Варшавській класичній гімназії. На військову службу вступив 1 січня 1891 р. після зарахування до Одеського піхотного юнкерського училища, яке закінчив у 1894 р. Випущений у 7-й піхотний Ревельський полк. Згодом служив командиром роти у 4-му Варшавському фортечному полку. Від 16 жовтня 1894 р. – підпоручник, з 1 вересня 1898 р. – поручник.
У 1901 р. закінчив Ніколаєвську академію Генерального штабу й отримав звання штабс-капітана. Перебував у Варшавській військовій окрузі. З 26 листопада 1901 р. до 16 грудня 1902 р. – старший ад’ютант штабу 1-ї Донської козацької дивізії, з 16 лютого 1902 р. до 11 жовтня 1903 р. – помічник старшого ад’ютанта штабу Київської військової округи. У 1903 р. отримав звання капітана. У 1903-1907 рр. служив обер-офіцером для доручень у штабі Київської військової округи. У 1907 р. отримав звання підполковника, до 1911 р. був старшим ад’ютантом штабу Київської військової округи, згодом завідував пересуванням військ Київського району. У тому ж році став полковником. Цензове командування батальйоном відбував від 29 травня до 25 вересня 1913 р. у 130-му піхотному Херсонському полку.
Під час Першої світової війни був штаб-офіцером для доручень при головнокомандувачі арміями Південно-Західного фронту ген. М. Іванові, з 28 жовтня 1916 р. – начальником ВОСО (військових сполучень) Дунайської армії Румунського фронту. Під час служби в імператорській армії був нагороджений орденами Святого Станіслава ІІІ ст. (1906 р.), Святої Анни ІІІ ст. (6 грудня 1909 р.) та Святого Станіслава ІІ ст. (6 грудня 1913 р.).
У 1918 р. перейшов на службу до армії Української Держави, ставши генеральним хорунжим. У червні того ж року призначений начальником Власного Штабу гетьмана всієї України П. Скоропадського. Уже в еміграції гетьман, щоправда, зізнався, що здійснив це призначення “без особливого вибору, просто попався під руку”, і вважав його за “велику помилку”. Насправді ж Б. Стеллецький був ставлеником заступника міністра закордонних справ, особистого радника П. Скоропадського й людини, якій той беззастережно довіряв, О. Палтова.
“Помилкове призначення”Б. Стеллецький описував у своїх спогадах, зокрема він зазначив, що був змушений піти з посади через “розбіжність поглядами [із П. Скоропадським – П.Г.-Н.] на Петлюру, а головним чином –на посиливший вплив соціалістично-націоналістичний рух”. Однак саме за Б. Стеллецького адміністрація гетьмана стала більш структурованою, а Головна Квартира, Власний Штаб та їхні підрозділи отримали ретельніше деталізовані обов’язки і завдання. Утім, Б. Стеллецькому не вдалося довго втриматися на престижній посаді й 24 жовтня 1918 р. його було звільнено.
Б. Стеллецький є автором багатьох військово-історичних розвідок, зокрема “Польско-казацкая война с Турцией 1621 г.”(Военно-исторический вестник (Киев). – 1909. – № 5-6; № 7-8); “Замок в Клевании”(Военно-исторический вестник (Киев). – 1911. – № 11-12); “Родословная владетельных князей дома Рюрика”(Военно-исторический вестник (Киев). – 1910. – № 1-2). Збереглися і його мемуари: “Спогади колишнього завідуючого пересуванням військ залізницями та водними шляхами сполучення Київського району”, “Генерал-лейтенант Ніколай Іванович Іванов (Гамзунов)” та “Гетьман Павло Скоропадський. Спогади про події на Україні в 1918 році. Від Грушевського до Петлюри”.
Після падіння Гетьманату в грудні 1918 р. Б. Стеллецький емігрував до Югославії. Помер у Белграді 25 лютого 1939 р., похований на белградському Новому цвинтарі.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
