By Майже кожна людина на певному етапі життя замислюється над тим, як створено світ, за якими законами він існує і яка роль окремої особистості в ньому. Для більшості ці питання залишаються лише на рівні думок, та для деяких представників людства пошук відповіді на них стає сенсом життя.
До таких допитливих людей, що прагнули пізнати істину, безперечно, належать Макс Планк (1858 – 1947 рр.), фундатор квантової фізики, лауреат Нобелівської премії 1918 р., автор гіпотези про існування певної всесвітньої “матриці”; та Грегг Брейден (1954 – ), котрий цю гіпотезу значно розкрив і доповнив.
Саме Грегг Брейден зробив великий прорив в дослідженні буття, поєднавши передові відкриття сучасної науки зі знаннями, залишеними нам попередніми цивілізаціями. Його книга “Божественна матриця. Час, простір і сила свідомості” стала бестселером в багатьох країнах, змінила світогляд мільйонів людей й дала можливість усвідомлено будувати своє життя, опираючись на закони Всесвіту.
Грегг Брейден народився у 1954 році в штаті Міссурі (США). Ще з дитинства він проявляв велику цікавість до пізнання природи і Всесвіту, а згодом, здобувши освіту з геології і фізики, із завзяттям поринув у дослідження Землі та космосу. Його не покидала думка про те, що знання розвинених цивілізацій, які раніше існували на планеті, повинні десь зберігатися й сьогодні. На певному етапі своїх досліджень, Грегг Брейден розпочав пошук цих знань, мандруючи по місцях сили Тибету, Південної і Північної Америки, Африки та Європи. Маючи світлі помисли та цілі, йому вдалося ознайомитись з багатьма стародавніми текстами, котрі були недоступними для інших дослідників. І саме поєднання знань давніх цивілізацій з останніми науковими відкриттями дало змогу вченому сформувати свою світоглядну теорію “Божественної матриці”, яку він блискуче розкрив у своїх книгах.
Безумовно, для нашого матеріалістичного сьогодення ідеї Грегга Брейдена здаються занадто фантастичними, але сучасні наукові дослідження підтверджують слушність його думок. Слід відзначити три революційні експерименти, здатні суттєво змінити світогляд навіть закоренілих матеріалістів.
Біолог Володимир Попонін і фізик Петро Гаряєв вивчали взаємодію ДНК з фотонами світла. Вони відкачували повітря зі скляної трубки і за допомогою спеціальних пристроїв реєстрували переміщення фотонів. Як передбачалось, фотони фіксувалися в хаотичному порядку. Згодом у цю трубку помістили зразок людської ДНК, й на подив вчених, під її впливом фотони реєструвалися в певній впорядкованій структурі. Вчені прогнозували, що при видаленні ДНК з трубки фотони повернуться до свого хаотичного руху, але квантові частинки залишилися в тому ж упорядкованому стані. Аби пояснити результати експерименту з точки зору фізики, вчені висунули гіпотезу про існування невідомої науці польової структури, на кшталт “матриці” Планка, що під дією живої матерії спроможна змінювати рух квантів. Висновок експерименту революційний – людська ДНК здатна впливати на основу матеріального світу (квантові частинки). Отже, в людину Творцем закладені можливості на тонкому рівні змінювати матерію і світ.
Наступний експеримент проводився в 90-х роках оборонним відомством США з метою вивчення дистанційного впливу людини на зразок своєї ДНК. В учасника експерименту відбирали зразок ДНК і поміщали його у спеціальний контейнер, оснащений електричними датчиками, які фіксували певні параметри зразка. В цей же час піддослідний у спеціальній кімнаті за декількасот метрів переглядав різноманітні відеосюжети (від жорстких кадрів війни до комедій та еротики), які викликали відповідні емоції і почуття. Експеримент продемонстрував вкрай цікавий результат – у моменти максимальних емоційних переживань зразок ДНК реагував відчутним електромагнітним збудженням.
Згодом американський вчений Клів Бакстер вирішив повторити експеримент збільшивши відстань між людиною і зразком її ДНК до 350 миль. Для реєстрації проміжку часу, за який відбудеться збудження ДНК, використали надточний атомний годинник. У результаті вчений помітив, що реакція ДНК на емоційний “пік” була миттєвою, навіть на відстані сотень миль. Тобто наші почуття, емоції і, напевно, думки розповсюджуються у Всесвіті миттєво, не маючи жодних перепон.
У третьому експерименті вчені Глен Рейн і Ролін Маккарті дослідили стійкість ДНК до впливу когерентних емоцій і почуттів, які виникають у людей в моменти гармонійного стану душі. Вчені помістили зразок ДНК у пробірку, де на нього безконтактно впливали майстри медитації, які вводили себе в певні духовно-гармонійні стани. Раніше вважалося, що ДНК в нашому організмі майже незмінна з народження, та під дією когерентних почуттів вона істотно змінювала свою форму.
Усі наведені експерименти перевертають наше матеріалістичне уявлення про будову Всесвіту і самої людини. Зважаючи на їхні результати, можна припустити, що Всесвіт створений на кшталт певної “Божественної матриці”, основою якої є невідоме науці поле “тонкої енергії”. Сама ж “Божественна матриця” – це тонка матерія, яка заповнює увесь Всесвіт.
Грегг Брейден сформував три основні характеристики “Божественної матриці”: вона вміщує весь Універсум, є містком між невидимим і видимим світом, та діє як дзеркало, що відображає усі наші думки, почуття і життєві принципи. “Божественна матриця” також відрізняється від інших видів енергії тим, що від початку перебуває всюди й завжди, зародилася разом із Всесвітом, має розум і відповідає на людські почуття.
Крім Грегга Брейдена до схожих висновків приходили й інші вчені та філософи, але вони використовували такі поняття як “Природний розум”, “Вселенський розум”, “Квантова голограма” тощо. Усі ці знання про будову Всесвіту описані й у багатьох стародавніх трактатах, але тільки зараз, коли наука підтвердила їхню істинність, ми починаємо пробуджуватися від матеріалістичного сну і поступово усвідомлювати, що сьогодні кожна наша дія, думка, почуття та емоція миттєво впливають на весь Всесвіт, формуючи наше завтра. І якщо ми відправлятимемо в Універсум думки, почуття і емоції, наповнені любов’ю і добром, то світ сформує для нас аналогічну пречудову і щасливу реальність.
