“Брати – не брати”: антропологічні і расові відмінності між українцями та росіянами

“Брати – не брати”: антропологічні і расові відмінності між українцями та росіянами
У сучасних умовах війни Кремль продовжує нав’язувати нам міф про “братні народи”. Та щоби з’ясувати різницю між українцями та росіянами, варто звернутися до своїх коренів. “Брати” – поняття генетичне, кодове, воно стосується сім’ї. У великій родині народів унаслідок асиміляції, переселення, змішування сьогодні важко відшукати “прямих родичів”.

На думку дослідника Святослава Лютого, спорідненість між націями слід розглядати в площині расовості. Вона характеризується метричними (за вимірами тіла) і морфологічними (за його будовою) ознаками. Пігментація шкіри ж є рецесивною рисою. Великі людські популяції поділяються на раси (європеоїдну, монголоїдну й негроїдну) й антропологічні типи.Майже всі народи є результатом расового, тобто біологічного змішування.

Українці й росіяни належать до різних антропологічних комплексів. За метричними та морфологічними ознаками до нас близькими є білоруси, поляки та прибалти; росіяни ж споріднені із народами фіно-тюркської мовної групи (мокшани, удмурти, марійці, комі, карели, фіни, ханти, мансі, вепси).

Антропологічні дослідження ХІХ-ХХ ст. свідчать, що українці мають більший розмір черепа й об’єм головного мозку, ніж росіяни. Московитам притаманний короткий широкий ніс (кирпатий чи плоский з увігнутою дугою), розвинутий губолицевий показник, плоске обличчя, повільніший ріст бороди, менший об’єм грудної клітки, інтенсивніший розвиток складки верхньої повіки та велика кількість генів типу “В”у крові, характерних для монголоїдних народів.

Російська нація формувалася на основі фіно-тюркського етносу. У VIII столітті відбувалась асиміляція слов’ян (в’ятичі, кривичі, новгородські словени) з місцевими племенами фінського походження (мер’я, мурома, мещера, в’ясь). Антропологічний тип, що утворився внаслідок цього змішання, є дуже різнорідним. Росіяни різних регіонів більше споріднені із сусідніми етнічними групами, ніж поміж собою.

Східноєвропейський комплекс ознак притаманний 35% росіян. Цей тип зовнішньо подібний до нордичного, характеризується світлою шкірою, волоссям та очима. Ще 10% росіян, які зовні подібні до українців, прибалтів та білорусів, належать до двох різних комплексів: прибалтійсько-білозірського та валдайського. Їм притаманні риси нордичної раси, східнобалтійських і урало-лапоноїдних народів.

Росіяни з Поволжя та Уралу (25%) споріднені з удмуртами, хантами, татарами. Вони належать до в’ятсько-камського і приуральського типів урало-лапоноїдної раси, яким притаманний низький або середній зріст, світлий колір шкіри, помірно темне волосся й очі, невелике, широке, низьке плоске обличчя, кирпатий ніс із широкими крилами, розвинена складка верхньої повіки.

10% росіян мають білозірсько-камський тип східнобалтійської раси, що утворився внаслідок змішування субуральських та сублапоноїдних народів. Характерною рисою цього типу є дуже світла шкіра, що уподібнює його до угро-фінів та асимільованих слов’янських племен. Решта 20% росіян споріднені із татарами й мокшами. Вони мають низку ознак степового комплексу, що характерний для казахів і субмонголоїдних народів. У його основі лежить понтійський расовий підтип, утворений шляхом асиміляції росіян, монголів, казахів і сибіряків.

Натомість в українців переважає нордичний комплекс ознак. Центральноукраїнський тип, що охоплює 60% населення, є сумішшю полісько-волинського, деснянського й галицько-подільського типів. Ще 10% українців належать до полісько-волинського й деснянського типів, у яких переважають нордичні ознаки: високий зріст, світло-рожевий колір шкіри, світлі очі і м’яке волосся.

Українцям західного типу притаманна доліхокранія, тобто довгі вузькі черепи та обличчя. Такі риси були характерні для більшості давніх слов’ян. Натомість українці східного типу, до якого належали прадавні скити й сармати, мають широкі та округлі обличчя. Спільною ознакою двох типів є довгий і вузький ніс із високим переніссям із прямою або опуклою спинкою. На півдні на основі понтійської раси утворився нижньодніпровський тип (10% українців), який також характеризується доліхокранією, темною шкірою, довгим обличчям, високим зростом і великим носом.

Західний тип (10%) об’єднав у собі риси динарської, карпатської й нордичної раси. Українцям східних Карпат (5%) притаманний високий зріст, коротка голова, довге і вузьке обличчя, опуклий великий ніс, темне волосся й очі, смуглява шкіра. Для мешканців західних Карпатах (5%) характерні риси східноальпійської раси: низький зріст, круглаголова, обличчя й ніс, темна пігментація шкіри.

Отже, в українців переважає комплекс нордичних ознак, інколи трапляються риси кельтського, ірландського чи англосаксонського типів (світла шкіра та очі, руде волосся), натомість московити споріднені з монголоїдною расою. Теорію про слов’янське походження українців, росіян та білорусів, що дає підстави кремлівській пропаганді підтримувати міфи про “спільну колиску трьох братніх народів” та “росіян-слов’ян”, нині піддають критиці. Антропологічні й расові відмінності вказують на те, що на біологічному рівні українці й росіяни – цілком різні народи, а тому зовсім не брати, а лише сусіди!

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ