By 
Однією з топ-новин минулого місяця, була участь В. Путіна у двох самітах: Росія-АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії) та у Східноазіатському (Сінгапур, 13-15 листопада). У день свого прибуття В. Путін мав зустрітися з прем’єр-міністром Сінгапуру Лі Сянь Луном, але як і у випадках зустрічей із іншими світовими лідерами та поважними особами, знову запізнився. Прем’єр Сінгапуру не розгубився і, замість чекати на президента Росії, скасував переговори.
Згодом у В. Путіна відбулося кілька запланованих зустрічей з лідерами країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, зокрема, з президентом Південної Кореї Мун Чже Іном і прем’єр-міністром Японії Абе Сіндзо.
Урок із запізненням на зустріч із прем’єр-міністром Сінгапуру В. Путін засвоїв, а тому на переговори з південнокорейським лідером прибув вчасно, як і його делегація. Але, «за дивним збігом обставин», вже південні корейці спізнювалися і Путіну довелося чекати.
Історія повторилася ще раз, коли В. Путіна і його чисельну бригаду змусили чекати на зустріч із прем’єр-міністром Японії Абе Сіндзо, який теж знаково запізнився.
Варто нагадати, що системні (не спорадичні, вимушені!) спізнення, започатковані кремлівським лідером, є ознакою великодержавного чванства, а на побутовому рівні звичайного хамства.
Зрозуміло, що це не «комплекси» лідера, – це відпрацьовані спецслужбами методики і практики з далекоглядною стратегією очікування потрібних наслідків. Ці практики включно зі «спізненнями» розраховані на зміни в поведінці протилежної, переговорної сторони (збентежити, вивести з рівноваги, змусити нервувати, розглядати другорядні питання, що непередбачені протоколом тощо).
Такі «спізнення» носять цільове призначення і, як правило, в цілому досягають поставленої мети. Всі учасники переговорного процесу, від міністрів до перекладачів, детально вивчаються, аналізуються сильні і слабкі їх сторони, системно збирається компрометуючий матеріал на них. За наявності останнього можна дозволити «спізнення» аби подати сигнал для подальшого агресивного поводження.
Можна відстежити «спізнення» В. Путіна на офіційні зустрічі і його демонстрацію сили та впливу. Взяти б хоч окремі і показові приклади.
12 липня 2012 р.
Президент РФ В.Путін «спізнився» до президента України В. Януковича на 4 години.
Така практика характерна не лише у відносинах з представниками пострадянських республік.
19 червня 2012 р.
Під час саміту G20 у Мексиці В. Путін запізнився на 40 хвилин на зустріч з президентом США Б.Обамою. Як заявила тодішня держсекретар США Гілларі Клінтон, російський президент так і не вибачився за запізнення.
7 листопада 2013 р.
Президент В. Путін «спізнюється» на зустріч з нинішнім главою Римської католицької церкви Франциском на 50 хвилин. Традиційно зневажливе ставлення до представників інших вірувань, церков, зокрема понтифіка Католицької Церкви.
24 червня 2003 р.
В. Путін «спізнився» на прийом до королеви Великої Британії Єлизавети ІІ на 14 хвилин, причому королева прибула на зустріч за п’ять хвилин до призначеного часу.
8 Лютого 2006 р.
Король Іспанії Хуан Карлос та перша леді країни чекали на В.Путіна, мерзнучи на холодному вітрі 20 хвилин.
28 квітня 2011 р.
Прем’єр-міністр РФ «спізнився на 40 хвилин на зустріч з королем Швеції Карлом УІ.
Очевидно, що цар всія Московії бачить себе вище європейських королівських династій з їхньою пунктуальністю й ввічливістю.
12 листопада 2013 р.
Незадовго до зустрічі з Папою Римським, також у листопаді 2013 року, В. Путін на 30 хвилин запізнився на зустріч з лідером Південної Кореї Пак Кин Хе – першою жінкою-президентом у південнокорейській історії.
Не складно помітити як «корелюються» «джентльменські» «спізнення» В. Путіна з його «джентльменством», підвищеною увагою (загравання) до представників жіночої статі під час різноманітних заходів, акцій.
23 травня 2007 р.
Президент Росії В. Путін, намагаючись виглядати, як справжній мачо, порушив дипломатичний етикет під час візиту до Австрії. Зійшовши з трапу літака, він, ніби найкращий друг, особисто вручив квіти міністру закордонних справ Австрії Урсулі Пласснік. Такі дії російського президента були розцінені як зневага, порушення гендерної паритетності, а сам факт піднесення квітів не було передбачено дипломатичним протоколом.
6 вересня 2013 р.
Санкт-Петербург. Саміт G20. Намагання В. Путіна «галантно» загорнути канцлера ФРН А. Меркель у плед викликало як шквал обурень, так і кпинів на адресу кремлівського лідера.
Слід сказати, що у В. Путіна та А. Меркель не прості історії спілкування як державних діячів. Ще в далекому 2006 р. під час візиту в Німеччину В. Путін «нагородив» А. Меркель зневажливим компліментом, який, до речі, теж порушує гендерну рівність, що німецька канцлерка – дуже хороша слухачка, «рідкісна риса для жінки».
Вже на початку 2007-го року Ангела Меркель зустрічається з В. Путіним в його резиденції в Сочі. Під час розмови до кімнати вбіг чорний пес Путіна, який обнюхав коліна Меркель, чим викликав на обличчі канцлерки неприховану суміш переляку, невдоволення і здивування. Як відомо (а це відомо і російським спецслужбам) А. Меркель не любить і боїться собак. У цей час президент Росії, зручно вмостившись у кріслі, спостерігав за реакцією гості. Вираз лиця В. Путіна демонстрував не вимовлену фразу: «Пес не кусає, а я загризти можу».
17 жовтня 2014 року А. Меркель чекала в Мілані (Італія) на В. Путіна протягом двох з половиною годин, і вже було скасувала зустріч. Однак В. Путін змусив її повернутися і провести переговори. Зустріч лідерів держав розпочалася вночі, на 4.15 години пізніше, ніж було заплановано.
На сьогоднішній день це рекорд – 4 години і 15 хвилин терпіння і випробовувань.
12 листопада 2014 р.
Під час саміту АТЕС у Пекіні, російський президент В. Путін, намагаючись виглядати галантним, порушив етикет та спровокував дипломатичний скандал. Зокрема Путін укрив плечі першої леді Китаю Пен Ліюань пледом, після чого вона зняла його і передала його асистенту. Дії Путіна розцінили як нетактовність та порушення ділового етикету.
І таких фактів зневажливого (за мірками цивілізованих норм моралі) ставлення до партнерів можна й надалі наводити та коментувати. Суть від цього не поміняється і Путін теж. Можна було б припускати, що московський лідер: а) необов’язковий; б) неуважний; в) обслуговуючі служби неналежно працюють; г) вражений фобіями терористичного замаху на нього; ґ)непоінформований в деталі дипломатичного протоколу і т.д.
Усі зазначені пояснення не дадуть відповіді на запитання, а як же Путіну при всіх цих «слабостях» вдається (з 1999 р. по суті) бути правителем РФ. Переконаний, хамство Путіна тримається на підтримці т. зв. російського народу, політичного істеблішменту (корумпований олігархат), ядерному потенціалі.
Повертаючись до зустрічей в Сінгапурі (13-15.ХІ.2018) В. Путіна з лідерами держав Південно-східного регіону, відрадно зазначити, що не було підписано ані договорів, ані меморандумів, ані протоколів щодо подальшого співробітництва у сфері енергетики, на що так сподівалися очільники Газпрому, Росатому та інших крупних монополій.
Санкції діють. Бумеранг повертається.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
