By Глобалізаційні процеси, які сьогодні стають все активнішими, викликають зміни у світогляді молодого покоління. Свобода спілкування, що виникла завдяки глобальним соцмережам, підриває стійкість державних соціальних інститутів і сприяє їх заміні транснаціональними. Як наслідок, глобалізація допомагає проникненню “чужих” цінностей майже в усі сфери суспільного життя, а це зумовлює поступову заміну національної ідентифікації молоді на її уніфікацію.
На думку англійського соціолога Ентоні Ґіденса, в процесі глобалізації відбувається перетворення локальної культури на світову, а її національні особливості втрачають своє значення. На відміну від державного, дещо консервативного стану суспільства з великою кількістю заборон, глобалізація сприяє динамічному розвитку соціуму, одночасно підіймаючи хвилю протестних настроїв серед молоді, сприяючи формуванню нових трендів.
Світогляд української молоді формується в кризових умовах, а її ціннісні орієнтації піддаються різким трансформаційним впливам. Однак в турбулентному суспільстві, наповненому постійними економічними, політичними та культурними кризами, роль молоді в процесі становлення нації є доволі суттєвою. Водночас проблема її національної ідентичності суттєво поглиблюється самоідентифікацією українців загалом[1].
Низький рівень економічного розвитку держави зумовив трудову міграцію молоді до країн ЄС та Росії. Це пригнічує почуття національної самоповаги і спотворює національну ідентичність. Адже, як стверджував Іван Франко: “…велика часть світлих українців, вихована в тих самих ідеях автократичного доктринерства, й сама ігнорувала свій український партикуляризм, у душі стидалася його…”[2]. Тому сьогодні молодь повинна не лише бачити себе частиною нації, але бути виокремленою з неї.
Однак у випадку повної ідентифікації з суспільством і прийняття його рольових приписів та очікувань, нездатності хоч у чомусь йому протистояти, людина перетвориться на конформіста. З іншого ж боку, несприйняття національних та соціальних вимог, важливих для української нації, здатне перетворити особу на “громадянина всесвіту”. Щоб уникнути цих крайнощів, необхідно: забезпечити правову й соціальну захищеність молоді; надати їй гарантований державою мінімуму соціальних послуг (навчання, виховання, духовний і фізичний розвиток, охорона здоров’я); забезпечити умови для професійної підготовки й працевлаштування; залучити молодь до формування й реалізації молодіжних програм[3]. Саме під час соціалізації закладається схильність діяти за стандартами або спиратися на інновації.
Американський соціолог Джеймс Коулман розглядає соціалізацію через призму індивідуально-особистісних змін, а психолог Урі Бронфенбреннер пропонує концентрувати увагу на зв’ язку між “Я” і “Ми” та на способах його удосконалення. Такий підхід передбачає наукове дослідження взаємного пристосування між активно зростаючою людиною і змінними властивостями умов, у яких вона живе і розвивається[4].
Водночас стихійні мітинги чи акти громадянської непокори за участі молоді не тільки не підвищують національну самосвідомість і духовність людей, але й породжують синдром натовпу з можливим вандалізмом, насильством і елементами терору[5]. В такій ситуації важливо змінити панівний суспільний імператив поведінки субпасіонаріїв “будь таким, як ми” на гасло “будь собою”.
На думку Дмитра Чижевського, в сучасному глобальному світі необхідно, щоб українська молодь цінувала більше глибокий зміст, ніж широкий жест, більше внутрішню якість, ніж розмах і кількість, більше “бути”, ніж “здаватись”. Глобалізаційні зміни, зумовлені інтеграційними процесами в соціокультурній сфері та впливами єдиного інформаційного простору, призводять до корегування світоглядних переконань української молоді та створюють проблеми її самоідентифікації.
[1]Кармалюк С.П. Влияние глобализации на формирование национальной идентичности и новые стратегии поведения украинской молодежи
[2] Франко І. Одвертий лист до галицької української молодежі
[3] Сурвілайтє Д. В. Вплив глобалізації на процеси формування молодіжних субкультур
[4] Галус О.М. Соціалізація особистості: сутність, концептуальні підходи у наукових теоріях, напрямах, школах
[5] Хрущ-Ріпська О. В. Проблеми формування національних духовних цінностей в сучасної молоді
