By У новому експерименті з вимірювання пізнавальних здібностей собаки перемогли котів – пише Джош Фішман у журналі “Scientific American”.
Багато що з того, що ми окреслюємо як мислення, діється на краєчках мозку. Клітинне покривало, позначене глибокими борознами, огортає основу мозку у кожної тварини, яка має хребет. Це покриття інтегрує різну інформацію, приймає рішення, інтерпретує емоції, вирішує проблеми і творить комплексну поведінку. Воно називається мозковою корою, а нейрони, які у ній містяться – у людей їх є коло 16 млрд – і які працюють, наче маленькі процесори, перетворюють усе це в думки.
Нові розрахунки показують, що у випадку домашніх тварин собаки є на голову вищими від котів. Типова дворняга має 430 млн нейронів у мозковій корі, тоді як кіт – лише 250 млн. “Собаки володіють тим, що дозволяє їм мати кращі пізнавальні здібності, ніж у котів”, – каже Сюзанна Геркулано-Гоузел, спеціалістка з нейроанатомії із Vanderbilt University, котра опублікувала ці результати у грудні минулого року в часописі “Frontiers in Neuroanatomy”. У випадку інших м’ясоїдних, що несподівано, особини із найбільшою мозковою корою не завжди перемагають за кількістю нейронів.
Для визначення і підрахунку нейронів Геркулано-Гоузел, співпрацюючи зі своєю колишньою студенткою Деборою Джардім-Месседер та іншими колегами, молола мозкову кору у лабораторній версії блендера. Речовина, яку отримували науковці, на думку спеціалістки з нейроанатомії, була схожа на нефільтрований яблучний сік. (“Мої студенти кажуть, що через мене яблучний сік став для них огидним”). До цієї субстанції дослідники додавали частинки, котрі пов’язуються виключно із клітинними ядрами нейронів, ігноруючи мозкові клітини іншого типу.
Науковці переконалися, що у щура мозкова кора є такою ж, як у кота, але містить удвічі більше нейронів – що не є несподіванкою для людей, які намагаються завадити цим замаскованим створінням дістатися до смітників. Натомість у ведмедів, як і у Вінні Пуха, розум дуже маленький: у їхній корі є стільки ж нейронів, як і в кота, при тому, що вона вдесятеро більша. Мала кількість нейронів, здається, є характерною рисою великих м’ясоїдних, зокрема й левів. Можливо, це випливає з факту, що великі тварини потребують дуже багато енергії, а нейрони її пожирають. “Ми очікували, що у тварин буде така кількість нейронів, скільки їм потрібно, адже вони є дуже коштовними”, – говорить антрополог Івен Маклін, директор Arizona Canine Cognition Center при Університеті Аризони. Коли фізичне тіло може допомогти тварині вижити, то, ймовірно, йому не потрібно аж таких значних пізнавальних потужностей.
Якщо ж мова йде про котів і собак, каже Маклін, то кількість корових нейронів не обов’язково дозволяє визначити, котрі із цих тварин є “розумнішими”, оскільки пізнавальні функції можуть набувати різних форм і бути пов’язаними з іншими сферами мозку. Він завважує, що існують деякі докази того, що собаки можуть запам’ятовувати інформацію на довший час, ніж коти, що може стосуватись потенціалу мозкової кори. Геркулано-Гоузел, у якої є дві собаки, каже: “Ми повинні любити своїх тварин, не зважаючи на те, скільки у них нейронів”.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
