By У лютому 2014 року російські війська увійшли до Кримського півострова України і окупували його. У березні 2014 року Росія заявила, що півострів став частиною Російської Федерації після фіктивного референдуму, який порушив конституцію України.
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 68/262 про “Територіальну цілісність України” від 27 березня 2014 року та Резолюцію 73/263 “Про права людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)” від 22 грудня 2018 року закликали держави та міжнародні організації не визнавати жодних змін у статусі Криму і підтвердили намір ООН визнавати Крим частиною України. У квітні 2014 року законодавчий орган України (Верховна Рада) прийняв закон, згідно з яким відповідальність за порушення прав людини в Криму покладена на Російську Федерацію як окупаційну державу. Сполучені Штати не визнають спроби «анексії» Криму Російською Федерацією. Російське законодавство застосовувалося в українському Криму з моменту російської окупації і «анексії» півострова.
ВИСНОВКИ
Місцева влада, встановлена російським урядом і очолювана Сергієм Аксьоновим як «прем’єр-міністром» «державної ради республіки Крим», управляє окупованим Кримом. “Державна рада” відповідає за щоденне управління та інші функції регулювання. У 2016 році загальнонаціональні парламентські вибори в Росії містили місця, призначені для анексованого Криму, що широко засуджувалося міжнародним співтовариством і суперечило Конституції України.
Російська влада контролювала російських військових та сили безпеки, які базувались у Криму. Російські служби безпеки отримали повний контроль над Кримом і обмежували права людини. Окупаційні органи нав’язували і застосовували репресивні закони Російської Федерації на українській території Криму.
Питання прав людини включали: зникнення; катування, включаючи психіатричне ув’язнення; жорстоке поводження з особами, що утримуються під вартою, як покарання, або вимагання зізнань; суворі умови ув’язнення та переведення в’язнів до Росії; незаконний арешт і затримання; політичних в’язнів; поширене втручання у приватне життя; суворі обмеження свободи вираження поглядів та засобів масової інформації, включаючи закриття торгових точок та насильство над журналістами; обмеження користування Інтернетом, включаючи блокування веб-сайтів; грубе і широке придушення свободи зібрань; жорстке обмеження свободи створення об’єднань, включаючи заборону кримськотатарського Меджлісу; обмеження свободи пересування та участі у політичному процесі; системну корупцію; системну дискримінацію кримських татар та етнічних українців.
Встановлена Росією влада зробила кілька кроків для розслідування чи переслідування чиновників або осіб, які порушили права людини, створюючи атмосферу безкарності та беззаконня. Окупація і місцеві сили самооборони часто не носили пізнавальних знаків і безкарно скоювали злочини.
Розділ 1. Повага недоторканості особи, включаючи свободу від:
- Довільного позбавлення життя та інших незаконних або політично вмотивованих вбивств
- Зникнення
- Катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність поводжень або покарань
- Незаконний арешт або затримання
- Відмова у справедливому судовому процесі
- Самовільне або незаконне втручання в конфіденційність, сім’ю, дім чи кореспонденцію
Розділ 2. Повага громадянських свобод, включаючи:
- Свободу вираження поглядів, у тому числі для преси
- Свободу мирного зібрання та асоціацій
- Свобода релігії
- Свобода пересування
Розділ 3. Свобода участі в політичному процесі
Розділ 4. Корупція та відсутність прозорості в уряді
Розділ 5. Ставлення влади до міжнародного та неурядового розслідування заявлених порушень прав людини
Розділ 6. Дискримінація, зловживання суспільством та торгівля людьми
Розділ 7. Права працівників
