РозДуми

Присмерки “національного заповідника”

А народ не йде. Народ знаходить цікавіші арени й свіжіші танці. Й коли прибігають політтехнологи, серед білого дня викопують тотемний стовп й перетягують його на свиноферму, народ лише чухає потилицю й питає, чи то лише на час виборів, чи назавжди. Не дочекавшись відповіді, народ йде до кас отримувати монетизовану субсидію.

Читати далі…

Нестерпна вимога героїзму

Адже та героїчна тема самовідновлювана та самопідтримувана. Герої та мученики (в лапках й без лапок) актуалізують страждання (свої та інших), які згодом накладаються на суспільні травми, поглиблюють та роз’ятрюють прописані у підручниках історичні рани. У свідомості нових поколінь вибудовується делегований ланцюг насильницької необхідності. Героїзм у тому ланцюзі виступає ідеальною відповіддю на несправедливість і завдані страждання. У підсумку суспільство прагне героїв, як наркоман ширки.

Читати далі…

Дерусифікація: Архип Куїнджі

У 1878 р. роботи Архипа Куїнджі були представлені на Всесвітній художній виставці в Парижі. Критики захоплювалися картинами живописця, вказуючи на їхню національну самобутність і оригінальність. Наприклад, журналіст Поль Манц писав у газеті “Temps”: “Справжню цікавість викликають декілька пейзажів, особливо п. Куїнджі. Жодного сліду зарубіжного впливу чи, принаймні, якихось ознак запозичення: “Місячна ніч в Україні

Читати далі…

Нігілізм інтелігенції як духовна стагнація російського суспільства

Про духовну стагнацію російської інтелігенції в автобіографічній поемі “Роса помаранчевого часу” пише поет Ігор Северянин. Автор називає Росію “безбожною та священною країною”, “повзучою та крилатою”. Така дихотомія притаманна багатьом російським письменникам із кризою особистості. І саме ця внутрішня криза є причиною російської агресії проти багатьох держав світу.

Читати далі…

Дерусифікація: Антон Чехов

А. Чехов описував Україну в оповіданнях “Степ”, “Щастя”, “Печеніг”, “У рідному кутку”, “На шляху”, “Наречена”, “Людина у футлярі”; прототипом головної героїні у п’єсі “Чайка” та повісті “Вогні” була актриса Марія Заньковецька.

Читати далі…

Дерусифікація: Михайло Булгаков

У ті часи таких “інтелігентів”було багато, та й сьогодні залишилося чимало: колишні кияни, фантасти Марина й Сергій Дяченки, продюсер Олександр Роднянський та інші “діячі”“п’ятої колони”, що намагались у різний спосіб популяризувати українофобство М. Булгакова.Нині ж письменник є уособленням зруйнованого більшовиками “старого світу”, котрий ненавидів і зневажав Україну та її право на існування.

Читати далі…

Дерусифікація: Михайло Кутузов

Щоби дисциплінувати підлеглих, М. Кутузов запровадив суворий поліційний нагляд за ними. Заради “слави російського народу” наражав солдатів на голод і холод, а свої задуми прикривав “військовою хитрістю й таємницею”.

Читати далі…

Алегорія Куликовської битви

Чому Дмитро Донський не долучився до коаліції прозахідних князів і не виступив разом із ними проти хана Тохтамиша? Чому напередодні Куликовської битви київський митрополит Кипріан піддав анафемі і відлучив московського князя від церкви[4]? Очевидно, підстави на це були, однак у 1988 році за рішенням Московського патріархату Донського канонізували.

Читати далі…

Січеславська чи Дніпровська?

Отже, навіть із погляду державної плинності та спадкоємності назва Січеслав (Січеславщина) не є “вигаданою”. Ба більше, оскільки це козацький край, перейменування є важливим і для посилення загальнонаціональної та усвідомлення місцевої ідентичності; воно є політично, історично та морально обумовленим.

Читати далі…

Дещо про псевдоцитати з Лєніна і Троцького на честь гетьмана Скоропадського

Тож, не робімо ведмежої послуги такими “крилатими цитатами” ні П. Скоропадському, ані будь-яким іншим фігурантам чи то українського, чи то світового минулого.

Читати далі…

Translate