“Альтернативна” історія

Як давали собі раду очільники фінансового відомства Центральної Ради

Основний тягар організації фінансового відомства УНР ліг плечі незмінного товариша (заступника) міністра фінансів В. Мазуренка. На відповідальні посади він запросив низку фахівців, свідомих українців, зокрема А. Гуменного (директор Департаменту посередніх податків), А. Маршинського (директор Департаменту прямих податків), С. Афанасьєва (директор Загальної канцелярії), М. Кривецького (радник Міністерства й керівник Департаменту державної скарбниці), Г. Супруна (директор Кредитової канцелярії), П. Андреїва (директор Департаменту митних зборів) тощо.

Читати далі…

1 березня 1918 р. в Україні було запроваджено гривню

Залишаючи Київ, більшовики реквізували майже 40 млн руб. з місцевої контори Державного банку. Емісію карбованців здійснити було неможливо, бо столиця все ще була в руках більшовиків. До того ж, навіть якби УНР повернула владу у Києві, відновити випуск карбованців було б вкрай проблематично, адже матриці, кліше і державні штампи, необхідні для їхнього друку, також забрали більшовики.

Читати далі…

Нереалізована “самостійність” ЗУНР

Назвавши молоде утворення Українською Державою, західні українці ототожнили себе з мешканцями гетьманської Української Держави, у випадку зміцнення якої два утворення мали б об’єднатись.

Читати далі…

Коли і під якою назвою вперше було відновлено державність у Західній Україні в ХХ ст.?

Після того, як імператор Карл І звернувся з маніфестом “До моїх вірних австрійських народів”, 18-19 жовтня 1918 р. у Львові був скликаний з’їзд представників усіх політичних партій Галичини та Буковини, депутатів австрійського парламенту галицького й буковинського сеймів та духовенства, де новостворена Українська Національна Рада заявила, що вважає своїм обов’язком “виконати в хвилі, яку признається за відповідну, іменем українського народу австро-угорської монархії, його право самоозначення та рішити про державну долю всіх областей, заселених тим народом”.

Читати далі…

Міфологія російсько-імперської правонаступності

Московія побудувала свою історію на чужих міфологемах. Сьогодні ж її імперське обличчя домінує у свідомості населення, а месіанізм призводить до військових конфліктів та руйнування сусідніх народів. Нам потрібно встановити правду, відновити вкрадені Росією культурні й релігійні пам’ятки та творити свою, незалежну від “братнього народу” історію.

Читати далі…

Ідеологеми російської пропаганди

Сучасні кремлівські ідеологеми, як-от “русский мир”, “русская весна”, “Новоросія”, “ДНР/ЛНР” уже зазнали краху. Московський патріархат також втрачає свою гегемонію. Під час російсько-українського гібридного протистояння були створені міфологеми про громадянську війну в Україні, про фашистські угрупування, про захист російськомовного населення тощо, які розповсюджували кремлівські ЗМІ.

Читати далі…

Чи ж соборна Україна без Кубані?

Сучасні політики також вважають, що як тільки Україна стане “заможною”, усі проблеми розв’яжуться самі собою. Сто років тому Законодавча Рада Кубані проголосила своє бажання приєднатися до України, сьогодні ж Київ повинен допомогти кубанським козакам ідентифікувати себе як українці, як це у 2004 р. випадково зробив Михайло Горбачов.

Читати далі…

Століття від створення Кордонної служби України

Безпеку українських кордонів з іншими державами контролював Окремий корпус кордонної охорони, що остаточно сформувався лише в листопаді 1918 р. Наприкінці літа того ж року витрати на організацію й утримання українських прикордонних військ обійшлися державній скарбниці в понад 9 млн крб. Однак цих коштів виявилося замало для налаштування хоча б відносного стеження за кордонами країни та на її численних пропускних пунктах.

Читати далі…

Історичні фальсифікати, або “Дипломатія” по-московськи

Отже, нашим завданням у розбудові національного життя є відновлення історичної правди, знищення ярликів, міфів та синдромів. Для становлення міцної і сильної держави варто згадати гіркі уроки історії, щоб не потрапляти у нові пастки московської “дипломатії”.

Читати далі…

Український націоналістичний рух у ІІ Речі Посполитій як тренд свого часу

На основі цих прикладів можемо сформувати бодай загальне уявлення про загальноєвропейську тенденцію. На цьому герці спробуймо оцінити й потенціал, якість, форми діяльності українського (насправді – виключно східногалицького) націоналістичного руху. Це важливо ще і тому, що в легальному просторі ІІ Речі Посполитої цілком самодостатньо існував й український національний рух.

Читати далі…

Translate