Духовність і культура

Майдан і війна в музеї, або музеєзація гарячої історії

Невивчена, незасвоєна історія повторюється. Минуле має відбутись, а те, що не відбулось, затримує майбутнє. Радянське минуле гальмує нас, бо воно не стало об’єктом критичного аналізу, осудження злочинів. “Совок” живий, бо має чим живити свої ілюзії. Музеї ж надалі сором’язливо оминають цю вже трохи охололу історію через острах обпектись чи образити когось. Можливо, саме це і підживлює совкові ілюзії, ностальгію за порядком та стабільністю?

Читати далі…

Образотворче мистецтво у дзеркалі гендерних відносин

Сьогодні жінки, що працюють у художньо-естетичній сфері, є для нас цілком звичними, проте в історії образотворчого мистецтва їм була відведена лише роль натурниці, ідейної натхненниці, дружини або асистентки художника. Жінки існували “за лаштунками” мистецтва, однак за значенням художнього внеску не поступалися чоловікам. Ім’я меценатки й галеристки Пеггі Гуггенхайм чи музи Сальвадора Далі – Гали вписане в історію мистецтва XX століття, але чи багато хто згадає, як звалась мексиканська художниця, більш знана як дружина Дієго Рівери?

Читати далі…

Акціонізм як соціокультурний феномен

Сучасному мистецтву не цікавий глядач з міщанським світоглядом. Contemporary art передбачає прямий контакт і активне залучення глядачів до світу художньої реальності. Його завданням є запустити в роботу механізм мислення. Невід’ємною фарбою в сучасній арт-палітрі є акціонізм – мистецтво протестувальників. Приводом для протестів може бути будь-яка несправедливість: від жорстокого поводження з безпритульними тваринами до виборчих фальсифікацій та одержавлення церкви. Арт-активістів об’єднує лише експресивна манера комунікації, що видає їхню чутливість до несправедливості.

Читати далі…

Культурна спадщина та її спадкоємці

Ставлення до минулого постійно змінюється, а разом з ним стає іншим й сприйняття історичних предметів. Томас Манн якось сказав, що культура – це вміння розпоряджатися спадщиною.

Читати далі…

Уникнути забуття…

У 2013 році професор Європейського університетського інституту у Флоренції Олександр Еткінд написав книгу під назвою “Крива жалоба: історії непомерлих, у землі непохованих”. Це серія розповідей про те, як в влада Радянського Союзу застосовувала насилля до інтелігенції і, хоча багатьох потерпілих згодом виправдали, винні у злочинах так і не понесли покарання. Ці “зіткнення” радянських інтелігентів із тоталітарним режимом багатьох змінювали назавжди: хтось починав пиячити, хтось змінював стиль і сюжети творчості, хтось втрачав наснагу до мистецтва чи навіть сенс існування…

Читати далі…

Мистецтво як інструмент соціального діалогу

Існує стереотип, що мистецтво – це завжди візуальна насолода, однак насправді його роль набагато ширша. Наприклад, первісні люди використовували мистецтво як ритуал “мисливської магії”, невисокий на зріст, але зухвалий Наполеон – як засіб самозвеличення та прославлення, а китайський художник і дисидент Ай Вейвей – як спосіб протесту проти режиму в країні. Як і будь-який інший інструмент соціального діалогу, мистецтво здатне впливати на суспільство і перепрограмовувати його. Важливо лише вміти ним користуватися.

Читати далі…

Феномен міських муралів: від політики до нерухомості

Вуличні картини, що займають одну, дві, або й три стіни житлових будинків, за останні роки стали для киян звичними. Такі великоформатні зображення називають муралами. Їх створюють, керуючись різною мотивацією – від протестної активності, грошової винагороди до суспільного визнання і, нарешті, бажання займатися мистецтвом. Ми дізналися, як вуличне мистецтво впливає на ринок нерухомості, чому стріт-райтери часто працюють за їжу та що не так з муралами в Києві.

Читати далі…

Оракульські центри IV – I тисячоліття до н. е.

У письмових джерелах IV – І тисячоліття до н. е. мегалітичні культові споруди, які мали виключно важливе значення, отримали назву «пупів землі». Вважалось, що вони знаходяться у точках перетину енергетичних потоків землі та неба і ніби з допомогою невидимої пуповини «підключаються» не лише до енергетики видимих космічних структур, але й до світу вищої невидимої духовної реальності. Богослови називають її «духовним світом ангелів», створеним трансірраціональним, надсвітовим духовним Абсолютом – Богом, а фізики – «торсійним полем свідомості всесвіту», у якому відсутні такі категорії як простір, час, рух, еволюція, народження і смерть, а головним чинником є психічна енергія.[1] Оскільки для торсійного поля немає обмежень у часі, тобто торсійні сигнали можуть сприйматися з минулого, теперішнього та майбутнього, проходити крізь будь-які середовища і поширюватися зі швидкістю більшою, ніж швидкість світла, у 109 разів,[2] особливо чуттєві люди (оракули, пророки, ясновидці, екстрасенси) можуть вичитувати з них інформацію і передавати її людям.

Читати далі…

Колективна пам’ять і музеї

Сьогодні громадськість та політики все частіше говорять про пам’ять: історичну, колективну, національну; політику пам’яті, війни пам’яті тощо. Чому в той час, коли ми стільки довідалися про історію, маємо безліч відкритих джерел, публікацій, інтерпретацій нашого складного спільного минулого, виникають щораз гостріші дискусії навколо пам’яті?

Читати далі…

Культура як досвід поколінь

Дискусії навколо культури в нашому суспільстві то розгоряються, то затихають. Зазвичай акценти в них скеровані на дії (чи бездіяльність) органів влади, депутатів, керівників, міністрів, начальників тощо. Під час таких обговорень наші заклади культури часто порівнюють із закордонними, мовляв усе там краще, ніж у нас. Однак загалом такі порівняння поверхневі, а дискусії мають реактивний, а не проактивний характер.

Читати далі…

Translate