Історія та сучасність

“ПіК”: ХХ-ліття однієї ілюзії

Минуло чимало часу, з’явилось і зникло безліч медіапроектів. Кажуть, що змінилося й українське суспільство: сформувалася нація, підросла проукраїнська молодь, у бізнесі і держапараті з’явилися відповідальні і гідні патріоти. На всі ці аргументи я відповідаю одним і тим самим питанням: а де ж ваше загальнонаціональне, україномовне, впливове видання?

Читати далі…

Міф про Велику Перемогу, або “історична Росія” замість “російського світу”

У такий спосіб можна побачити, як формується путінська ідея ізоляціонізму, націоналізму, шовінізму, ідеологія російської винятковості і переваги. Водночас термін “російський” у поєднанні зі словом “народ” у розумінні президента РФ все частіше включає не лише етнічних росіян, але й білорусів та українців.

Читати далі…

“Вітчизняна війна”: тяглість міфів чи перевірена практика?

Звичні для росіян медійні образи Великої Вітчизняної війни екстраполюються на нові конфлікти, наприклад, з Грузією й Україною, відтак вони створюють конструкт “єдиної, загальної, вічної війни зі злом”, що сприяє “вічній мобілізації в боротьбі за виживання, у подоланні ворога”, яким сьогодні є і “фашист”, і “бандерівець”.

Читати далі…

Троє проукраїнських Габсбурґів

“Путін дуже відкрито заявляє про свої наміри. Гітлер діяв так само. Такі люди слів на вітер не кидають. Справа може дійти до катастрофи, якщо інший світ ніяк не реагуватиме на існуючі небезпеки”, – наголошував О. Габсбурґ.

Читати далі…

Чому Русь програла Візантії у 1043 р.

Отже, військовий похід русичів 1043 р. на Візантію ще від початку був приречений на поразку. Передусім у програші русичів було зацікавлене оточення Ярослава, що орієнтувалось на зв’язок з візантійським християнським центром. Князь після походу розпочав низку заходів, спрямованих проти грекофобських антипатично-войовничих настроїв.

Читати далі…

Як Русь із Візантією воювала: тисячолітній досвід

Отже, вчені сформулювали три концепції можливих причин походу Ярослава: князь прагнув позбутись церковно-ієрархічної залежності від Візантії; війна виникла внаслідок зіткнення державно-політичних інтересів; стосунки Києва і Константинополя загострились на багатьох рівнях.

Читати далі…

Війна на сході України: перша фаза (1 березня – 24 серпня 2014 р.) (Ч-3)

Блокпости ЗСУ впритул наблизилися до Донецька й Луганська. Щоб остаточно звільнити території від бойовиків, керівництво АТО планувало відновити контроль над державним кордоном із РФ, щоби припинити постачання зброї, боєприпасів та матеріально-технічних засобів і живої сили для бойовиків із території РФ; розділити територію, яку контролюють бойовики, на декілька частин; оточити найбільші угруповання бойовиків і створити умови для їх роззброєння, а в разі опору – знищення.

Читати далі…

Війна на сході України: перша фаза (1 березня – 24 серпня 2014 р.) (Ч-2)

Того ж дня було ідентифіковано працівників російського ГРУ, які були причетними до блокування українських військових частин та захоплення влади у Криму в березні 2014 року. Їхнім завданням було окупувати якомога більше будівель місцевих органів влади і силових структур до 17 квітня, тобто до зустрічі у Женеві представників України, ЄС, США та Росії з врегулювання “кризи” на Донбасі.

Читати далі…

Війна на сході України: перша фаза (1 березня – 24 серпня 2014 р.) (Ч-1)

Від початку окупації Криму росіяни розглядали півострів як імовірний плацдарм для наступу на південно-східну частину України. Проте географічно й логістично-тактично більш вигідним був наступ із північно-східного напрямку. Водночас Росія планувала підірвати внутрішньополітичне становище на усій Лівобережній Україні.

Читати далі…

ОУН в дії: кого і за що вбивали?

Саме в такий ситуації до керівного керма Крайової Екзекутиви прийшов Степан Бандера. Що конкретно він робив? З плином часу це стає все менш ясним. Профільні дослідження рясніють загальними фразами: при ньому, мовляв, до націоналістичного руху долучалося все більше людей, паралельно з терактами розповсюджувалася націоналістична література абощо. Фінал такий: “Внаслідок масових арештів керівників Крайової Екзекутиви у 1934 році, не було кому організовувати масових виступів і “теорія перманентної революції” (якою послуговувалася ОУН до 1935 р.) виявила свою нежиттєздатність”.

Читати далі…

Translate