Суспільство

Світоглядні орієнтири української молоді

На сьогоднішньому етапі формування українське суспільство потребує активного громадянського виховання, насадження національних цінностей для соціалізації та розвитку особистості, демократизації суспільного життя на засадах рівності, взаємної відповідальності й почуття власної гідності[1]. Особливої уваги потребує розвиток громадянських цінностей, характерних для демократичних суспільств[2].

Читати далі…

Спокутування націоналізму

Хто б міг подумати ще 10-15 років тому, що націоналістична ідеологія знову стане впливовою? До того ж настільки, що позначатиметься на внутрішній і зовнішній політиці таких європейських країн, як Угорщина чи Польща, не кажучи вже про Україну, де ніколи не було, та й зараз немає жодних підстав для створення “етнонації”. Щось ми – європейці – проґавили в останнім десятилітті з цим відродженням націоналізму. Тож треба якось приготуватися до того моменту, коли доведеться спокутувати націоналізм. Причому всім, а не тільки націоналістам.

Читати далі…

Українець між містом і селом

Комусь із львівських депутатів належить фраза: “…всі ми вийшли з села, але село вийшло не із усіх нас”. На початку 90-х років ХХ століття ця фраза була вже не надто актуальною для країни, у якій налічувалось принаймні кілька міст-мільйонників та індустріальних агломерацій. Фраза, натомість, демонструвала спосіб мислення так званого “пересічного українця”, представника народу без еліти. Аристократи, шляхта та інші “пани” жили переважно у містах. Усі вони так чи інакше служити польській або російській державам, отже, для пересічного українця ставали чужими. Навіть міський пролетаріат чи обслуга, котрі були змушені говорити мовою працедавця, для селянина ставали чужими. Висновок простий – у містах живуть “чужі”.

Читати далі…

Cepeднiй клac як чинник кoнcoлiдaцiї укpaїнcькoгo cуcпiльcтвa

Політика дepжaви в гумaнiтapнiй i eтнoнaцioнaльнiй cфepi передусім має сприяти кoнcoлiдaцiї укpaїнcькoгo cуcпiльcтвa навколо важливих національних та моральних цінностей, задовольняти потреби й інтереси громадян, зокрема й основних соціальних груп. I дужe вaжливo, щoб цi coцiaльнi гpупи мaли cхoжi чи хoчa б нecупepeчливi iнтepecи, щоб не посилювати нaпpужeння, щo фopмує paдикaльнi тa кceнoфoбcькi нacтpoї.

Читати далі…

Інтелектуал і нацизм. Манн до Гессе

Томас Манн і Герман Гессе певною мірою були антиподами. Гессе “попрощався” з батьківщиною ще 1914-го і усамітнився в Швейцарії. Томас Манн протримався в Німеччині до 1933-го і весь час був активним борцем за ліберальні цінності, творчу свободу тощо. Але внаслідок безумства більшості німців на “пункті” гітлеризму, вони обоє були “виклятими” з німецькості, і ніколи більше не повернулись на батьківщину. Це, мабуть, сприяло їхньому зближенню, та основою для нього був талант і вірність принципам, почуття гумору і відстороненості від “мейнстрімів”, громадянська мужність і приналежність до універсальної культури – тобто все те, що робить з розумної і талановитої людини публічного інтелектуала світового масштабу.

Читати далі…

Передчуття нацизму. Гессе – до Манна

У продовження розмови про завдання і характеристики публічного інтелектуала наведемо кілька листів Германа Гессе до Томаса Манна з приводу стану німецького суспільства напередодні Другої світової війни. Гессе і Манн – відомі німецькі письменники першої половини ХХ ст., обидва Нобелівські лауреати, обидва не сприймали “постреволюційних” змін у Німеччині в міжвоєнний період і передбачали, що все це погано закінчиться для німців. Вважаємо, що зміст і настрій нижченаведених листів (з невеликими коментарями) може дати поживу для роздумів сучасному мислячому українцеві, якого хвилює те, що відбувається зараз у нашій країні.

Читати далі…

Відкрита чи розхристана … Україна?

За рівнем демократичних перетворень у суспільстві, лібералізації економічних процесів, приватизації державного (народного) майна, роздержавлення господарських об’єктів Україна, безсумнівно, займає одне з провідних місць у Європі.

Читати далі…

Філологічний націоналізм і українські “граблі”

“Людям XIV-XVIII ст. не прийшло б до голови, що за кількасот років по їх смерті над Сяном і Дністром запанують гасла філологічного націоналізму” – писав ще у 1931 році великий прихильник польсько-українського порозуміння, польський політик і дипломат, професор античної історії KUL, граф Cтаніслав Лось, що походив з родини землевласників з-під Самбора.

Читати далі…

Що посієш, те й пожнеш?

Говорячи про “еліту”, “істеблішмент” і “кадрову політику” виникає запитання, хто ж генерує таку низку сучасних “цінностей” як безвідповідальність, вседозволеність, безкарність, корупція, рейдерство, хабарництво, аморальність та політичне ренегатство, що так стрімко набувають хронічної форми і починають загрожувати існуванню держави? І якщо такі “цінності” підривають основи країни, то чи не варто провести її перезавантаження?

Читати далі…

“Абсолютна еліта”?

Олег Романчук у статті “Епоха глупака: чому мудрість українського народу є перебільшенням”, опублікованій 12 листопада на Інтернет-порталі “Хвиля” не лише ставить під сумнів суспільні думки та прагнення, політичний курс сьогоднішньої влади й існування державної еліти, але й називає український народ глупаками та “біологічною популяцією”. Однак чи здатне насправді суспільство, що “розгубило мудрість”, вплинути на ситуацію в країні?

Читати далі…

Translate