Суспільство

Інтелектуал і нацизм. Манн до Гессе

Томас Манн і Герман Гессе певною мірою були антиподами. Гессе “попрощався” з батьківщиною ще 1914-го і усамітнився в Швейцарії. Томас Манн протримався в Німеччині до 1933-го і весь час був активним борцем за ліберальні цінності, творчу свободу тощо. Але внаслідок безумства більшості німців на “пункті” гітлеризму, вони обоє були “виклятими” з німецькості, і ніколи більше не повернулись на батьківщину. Це, мабуть, сприяло їхньому зближенню, та основою для нього був талант і вірність принципам, почуття гумору і відстороненості від “мейнстрімів”, громадянська мужність і приналежність до універсальної культури – тобто все те, що робить з розумної і талановитої людини публічного інтелектуала світового масштабу.

Читати далі…

Передчуття нацизму. Гессе – до Манна

У продовження розмови про завдання і характеристики публічного інтелектуала наведемо кілька листів Германа Гессе до Томаса Манна з приводу стану німецького суспільства напередодні Другої світової війни. Гессе і Манн – відомі німецькі письменники першої половини ХХ ст., обидва Нобелівські лауреати, обидва не сприймали “постреволюційних” змін у Німеччині в міжвоєнний період і передбачали, що все це погано закінчиться для німців. Вважаємо, що зміст і настрій нижченаведених листів (з невеликими коментарями) може дати поживу для роздумів сучасному мислячому українцеві, якого хвилює те, що відбувається зараз у нашій країні.

Читати далі…

Відкрита чи розхристана … Україна?

За рівнем демократичних перетворень у суспільстві, лібералізації економічних процесів, приватизації державного (народного) майна, роздержавлення господарських об’єктів Україна, безсумнівно, займає одне з провідних місць у Європі.

Читати далі…

Філологічний націоналізм і українські “граблі”

“Людям XIV-XVIII ст. не прийшло б до голови, що за кількасот років по їх смерті над Сяном і Дністром запанують гасла філологічного націоналізму” – писав ще у 1931 році великий прихильник польсько-українського порозуміння, польський політик і дипломат, професор античної історії KUL, граф Cтаніслав Лось, що походив з родини землевласників з-під Самбора.

Читати далі…

Що посієш, те й пожнеш?

Говорячи про “еліту”, “істеблішмент” і “кадрову політику” виникає запитання, хто ж генерує таку низку сучасних “цінностей” як безвідповідальність, вседозволеність, безкарність, корупція, рейдерство, хабарництво, аморальність та політичне ренегатство, що так стрімко набувають хронічної форми і починають загрожувати існуванню держави? І якщо такі “цінності” підривають основи країни, то чи не варто провести її перезавантаження?

Читати далі…

“Абсолютна еліта”?

Олег Романчук у статті “Епоха глупака: чому мудрість українського народу є перебільшенням”, опублікованій 12 листопада на Інтернет-порталі “Хвиля” не лише ставить під сумнів суспільні думки та прагнення, політичний курс сьогоднішньої влади й існування державної еліти, але й називає український народ глупаками та “біологічною популяцією”. Однак чи здатне насправді суспільство, що “розгубило мудрість”, вплинути на ситуацію в країні?

Читати далі…

Чи маємо ми національну еліту?

Проблема формування в Україні високодуховної національно свідомої еліти, спроможної піднятися над власними вузькоегоїстичними прагненнями, адекватно відобразити інтереси народу і консолідувати суспільство залишається актуальною й сьогодні. Дороговказом у цьому процесі може стати національна ідеологія, навколо якої синтезується система народної свідомості.

Читати далі…

Консолідація української нації: самоідентичність та об’єднавчі чинники

За період незалежності українське суспільство так і не сформувало єдиної політичної нації чи бодай стійкого відчуття приналежності до загальної спільноти. Натомість після розпаду СРСР радянська та антирадянська ідентичності перетворились на проросійські настрої Сходу і Півдня, а у Західному і Центральному регіонах – на націоналістичні. Та чи існують чинники, що зможуть консолідувати українську націю і підштовхнути громадян до загальнодержавної ідентичності?

Читати далі…

Для чого українцям “шляхта мантії”?

Не зважаючи на кількаразові зміни владних режимів у результаті так званих “революцій”, нові вектори розвитку – східні чи західні, впливи зовнішніх партнерів і кураторів, ситуація в Україні залишається звичною. А все тому, що немає національного стержня – інтелектуальної еліти.

Читати далі…

Елітарність мутантів?

Термін “еліта” походить від французького elite – найкращий, добірний, однак таке означення не завжди описує людей з високим суспільним становищем. Їх доречніше було б називати “шляхтою” чи “старшиною”, але ці терміни навряд використовуватимуть для сучасної інтерпретації подій політичного процесу. Для позначення багатої верхівки населення можна вживати також слово англійського походження “істеблішмент”.

Читати далі…

Translate