Чемпіонат світу 2022: випробування Катару Зеленським

Чемпіонат світу 2022: випробування Катару Зеленським
Дедалі гучніше норвезькі футбольні клуби й окремі теперішні та колишні гравці заявляють про необхідність бойкоту Чемпіонату світу 2022 в Катарі. У країні щодня на будівництві інфраструктурних об’єктів, які зводять для змагань, гинуть трудові мігранти. Керівництво держави не дуже переймається їхньою долею та правами. У Німеччині теж усе активнішою стає дискусія, чи варто їхати на ЧС-2022 їхній збірній? А що ж тим часом Україна? Український президент пропонує Катару допомогу в організації майбутнього свята.

Перед матчем із Гібралтаром гравці збірної Норвегії поверх ігрової форми вдягнули футболки з написом “Права людини – на полі та поза ним”. А літери на футболках їхніх німецьких колег складалися в словосполучення “human rights”, себто “права людини”.

Чому ж європейці так б’ють на сполох? Усе через матеріал в The Guardian про те, що від початку робіт на об’єктах, що готують до проведення Чемпіонату світу, у Катарі загинув 6751 працівник-мігрант. Тож свято футболу фактично буде відбуватися на крові. Влада країни-господарки ЧС-2022 заявляє, що багато із цих робітників працювали в офісах та померли власною смертю, проте правозахисники сумніваються в правдивости статистики, яку подає держава, адже визначення причини часто відбувається без розтину. Питання є й до умов праці – їх називають майже рабськими.

Усю напругу довкола цієї ситуації посилює те, що Катар ще раніше звинуватили в підкупі футбольних чиновників, аби здобути право на проведення ЧС.

Прикметно, що в багатьох розвинутих країнах навіть не виникало подібної теми для дискусії, коли йшлося про бойкот попереднього Чемпіонату світу, що відбувався в Росії. Щодо РФ висувалися такі самі звинувачення в корупції. Водночас в активній фазі тоді був скандал із підміною Російським антидопінговим агентством (під керівництвом спецслужб) аналізів російських спортовців. Що вже й згадувати про російську агресію щодо України, розпил грошей на футбольних об’єктах та знищення опозиції. А як поводилися з мігрантами-будівельниками в РФ – чи взагалі хтось цим переймався?

Тоді, 3 роки тому, в самій Україні поміж вболівальниками точилися мляві суперечки про те, чи варто їхати нашій збірній на ЧС в Росію, проте погані результати у відборі й, як наслідок, невихід звели всі ці розмови нанівець. Що ж стосується інших країн, то кілька іноземних політиків, особливо прихильних до нашої держави, рішуче висловлювалися за бойкот їхніми країнами першости світу в РФ, проте ці голоси потонули в морі байдужости та нафтодоларів.

Щоправда, не пригадується, аби українські збірники під час тодішньої кваліфікації додумалися до перформансів із футболками, як це зараз зробили їхні колеги. І якщо цього разу норвежців та німців за їхню позицію не штрафували, то зовсім не факт, що українцям пощастило б так само. Що за прокламацію правди, за щось на кшталт повідомлення “Росія вбиває” на тлі зображення збитого “боїнга” Малайзійських авіаліній у відповідь не прилетіло б, можливо, навіть не зарахування технічної поразки, а й тимчасове відсторонення від змагань. Бо quo licet Jovi, non licet bovi.

І якщо в Білорусі відібрали право на проведення хокейного Чемпіонату світу 2021, бо політикам вдалося натиснути на функціонерів, то футбольна мафія має значно сильніші позиції. Вона успішно грає в гру “футбол поза політикою”. Либонь, саме тому всі очільники держав (якраз найчастіше в авторитарних країнах) так зі шкіри пнуться, аби першости проводилися саме в них. І так само їхні колеги злітаються потім на ці чемпіонати, аби показово повболівати за своїх.

Тому сумнівно, що ЧС-2022 в Катарі дійсно бойкотуватиме хоч одна держава. Передовсім не лише тому, що та ж Норвегія далеко не факт, що зможе пройти кваліфікацію, а й через те, що чиновники тамтешньої асоціації говорять про неефективність бойкотів та потребу діалогу. Єдине, що може вплинути на ситуацію – це правильно підібрана тема, через яку норвежці закликають до бойкоту – права людини. Вона трендова.

Кілька років тому українські гросмейстерки Анна та Марія Музичук бойкотували Чемпіонат світу з шахів в Саудівській Аравії через порушення прав жінок в цій країні. Допис Анни про це у фейсбуці тоді став найпопулярнішим постом в українському сегменті цієї соцмережі. Проте вже через кілька місяців сестри цілком спокійно виступили на Чемпіонаті світу в Ханти-Мансійську. Виявляється, права жінок мають більше значення, ніж права українців та українок, які страждають від російської агресії, яких нищать в окупації і яких досі вбивають. Либонь, бойкотом через права людини можна здобути імідж борця/борчині із несправедливістю чи принаймні допомогти собі не втратити обличчя. Натомість подібний бойкот через напад на твою країну може закріпити за тобою реноме нацистки чи щось подібне.

Загалом великий спорт, як і політика, – доволі мерзенна й непослідовна штука. Прикладів цьому можна навести чимало. Проте Володимир Зеленський, який начебто здобув перемогу на президентських виборах завдяки чуйці й умінню вдало грати на трендах, виявився настільки далеким від реальности, що замість того, аби викрутити ситуацію на користь Україні й нагадати світові про несправедливість в Росії, вирішує підсобити владі Катару. Пропонує відправити туди вітчизняних поліціянтів, які мають допомагати місцевим колегам охороняти порядок під час ЧС-2022.

І здавалося вже, що Катар дуже близький до того, аби прошмигнути між дощику. Проте якщо Зеленський візьме цю ситуацію під особистий контроль, а відповідальність покладе на Авакова, то гляди, борці за права людини таки матимуть шанси. Бо вже не одна країна, яку гарант відвідував зі своїм візитом, і не один чиновник, із яким він зустрічався, зазнавали особистих чи національного масштабу катастроф.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Декомунізація по-білоруськи А після нас хоч щось