Через Сонце до зірок

Через Сонце до зірок

Триває тестування системи, яка дозволила б розігнати міжзоряні зонди до швидкості у кілька разів вищої від тієї, що її має Voyager. В даний момент наші перспективи подорожувати до інших зірок виглядають не надто рожево – найшвидший зонд, який виходить поза Сонячну систему, Voyager 1 долає упродовж року віддаль трохи більшу, ніж 3,5 j.a. (j.a. – це дистанція Земля-Сонце). З таким темпом мандрівка до найближчої зірки (котра і так не є ціллю зонда) зайняла б кілька десятків тисяч років. Про це йдеться у статті на польському науковому інтернет-порталі Pulsar.

Дещо ближче, на межі Сонячної системи знаходиться наповнена таємничими об’єктами Хмара Оорта. Можливо, що подорож в цей район здійснять зонди наступних генерацій. Для того, щоб набрати розгону, їм потрібно було б використати екстремальні засоби: механізму гравітаційної рогатки навколо Сонця з додатковим підключенням двигунів у найближчому до нього пункті. Ця технологія, яку називають маневром Оберта, діє тим більш ефективно, чим масивнішим є тіло, котре розганяє зонд, і чим ближче він до нього наблизиться.

Не складно здогадатись, що може стати проблемою при використанні з такою метою, теоретично, помічного Сонця. Це – температура. Однак NASA вже розпочала фінансування перших тестувань термічного захисту експериментального варіанту Interstellar Probe, котрий дав би можливість не лише реально зблизитися до нашої зірки. У проритих в ньому каналах міг би накопичуватися водень і був би підключеним до стартової системи. Вивільнення розпаленого газу відразу коло Сонця допомогло б посилити поштовх до зірок. Отже, per aspera ad astra!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Електрони в пласкій країні Грибна матерія