By Стадо птахів, що летить в одному темпі, справляє на нас враження, водночас для пернатих це спосіб захисту від хижаків і взаємної допомоги в навігації – пише Лейла Сломан у журналі Scientific American. Нові дослідження показали, що голуби платять високу ціну за спільний політ, навіть якщо їх тільки двоє, та вони однаково вибирають цю опцію.
Деякі птахи, наприклад гуси, подорожують у ключі, що нагадує літеру V, заощаджуючи у такий спосіб енергію, завдяки використанню повітряних потоків, що їх утворюють сусіди. Але у випадку менших видів, як-от голубів, які пересуваються у неорганізованих групах, така користь не проявляється. Проведені у 2011 році дослідження продемонстрували, що голуби, які летять групою, махають крилами швидше, а отже, й вкладають у політ більше зусиль.
Щоб краще вивчити цей феномен, науковці з Оксфордського університету та з Royal Holloway Лондонського університету порівняли частоту руху крил і траєкторію польоту голубів, які літають поодинці та в парах, і дійшли висновку, що у парі птахи здійснюють упродовж секунди на один помах крилами більше, що означає ріст помахів на 18%. Це суттєво більша відмінність, ніж у випадку переходу від розтягненої до стислої громади, що було досліджено у 2011 році. Не зважаючи на це, птахи частіше літають парами. Отримані результати було опубліковано у червні минулого року в часописі PLOS Biology.
Автори вважають, що птахи, літаючи разом, швидше махають крилами, щоб покращити контроль і спільність бачення. “Вони літають насправді швидко, – пояснює Люсі Тейлор, яка керувала дослідженнями. – Летячи на великій швидкості, треба ні в що не вдаритись – це дійсно нелегко”. Дані з детекторів, які вчені одягали на голубів, показали, що більша частота помахів крил дозволяє зберігати більшу стабільність, але Брет Тобальске, дослідник з університету Монтани, підкреслює, що тільки більш близьке вимірювання, наприклад за допомогою закріпленої на голові птаха камери, дало б однозначну відповідь. “Я вважаю, що це новаторська і важлива праця, яка розширює попередні дослідження”, – оцінює експеримент Тобальске, який також вивчає польоти птахів, але не брав участі у жодному зі згаданих дослідів.
Тейлор припускає, що перехід від парних польотів до групових спричинить виразне зменшення росту енергії, яка використовується птахом, ніж при одиночному чи парному польоті, оскільки пересування в стаді тільки підвищує вимоги, які виникають через політ біля партнера. “У цьому випадку потрібна координація з іншим птахом, – пояснює Тейлор. – Коли кількість птахів збільшується, то й координація повинна бути кращою”. Тейлор додає, що експеримент треба розширити, аби перевірити, що змінюється, коли чисельність стада зростає.
Та навіть політ у парі приносить користь. Дослідники виявили, що голуб, летячи з партнером, вибирає коротшу трасу. У парі птахам легше побачити наближення хижака, а в разі атаки є шанс, що саме партнер стане жертвою. Голуби готові заплатити збільшенням втрати енергії задля цих переваг, оскільки, як пояснює Тобальске, “в житті нічого немає задарма”.
