Чому не свійський фазан?

Чому не свійський фазан?
З нових досліджень випливає, що приручення курей могло виглядати інакше, ніж вважали досі. Домашні кури сьогодні, без сумніву, є найчисельнішими птахами на нашій планеті – їх популяція сягає 23 млрд особин. Але результати недавніх досліджень наводять на думку, що в минулому інший різновид був сильним кандидатом, щоб зайняти місце на подіумі: нововідкриті останки древнього птаха з Китаю не належали, як можна було очікувати, першим свійським курям, а – фазанам – пише Рейчел Ньюве у журналі Scientific American.

Виявилося, що дикі фазани жили поблизу людських домівок, що проливає нове світло на процес їхнього приручення. «Нечасто трапляється, щоб ми знаходили оленів, котрі живуть поруч з мисливцями – зауважує археолог Лукас Бертон з каліфорнійської фірми Dudek, яка займається охороною природи. – Але тут ми чітко бачимо співіснування дикої тварини з середовищем людей». Бертон є головним автором праці, опублікованої в лютневому номері Scientific Reports.

Більшість археологів досі вважали, що знайдені поряд з рільничими знаряддями кості птахів разом з останками свиней і собак на китайських локаціях віком у 8 тисяч років – це найстаріші свідчення приручення курей. Однак, завжди було важко зрозуміти, як так сталося, що курка банківа – яку вважали предком сьогоднішніх домашніх курей – могла раптом появитися за 1500 км від своїх природніх місць розмноження у південно-східній Азії. У 2015 році науковці припустили, що можливо ті пташині кістки могли належати фазанам, які цілком природньо присутні на півночі Китаю.

Щоб отримати остаточну відповідь, Бертон разом зі співробітниками проаналізував кості восьми птахів, знайдених на неолітичній локації Dadiwan віком у 7500 років у провінції Ґансу, яку раніше описували, як таку, що відноситься до курей. Дослідники з Університету Оклахоми застосували два генетичні методи, в тім числі і секвенціювання повних мітохондріальних геномів, які показали, що це були кості фазанів, а не курей.

Крім того, з біохімічного аналізу випливало, що ці птахи харчувалися значною мірою просом, яке вирощували люди, що наводить на думку, що вони повинні були жити в товаристві древніх рільників – що вже є першим кроком до приручення. Бертон вважає, що це дуже нагадує ранні етапи приручення курей: дикі птахи самі почали появлятися поблизу житла людини, що врешті-решт привело до виникнення постійних і взаємно корисних зв’язків. Однак, справжнє приручення відбувається тільки тоді, коли внаслідок штучного відбору, який проводить селекціонер, стаються фізичні і генетичні зміни в тварині чи рослині, а у випадку геномів китайський пра-фазанів не видно відмінностей стосовно їхніх нинішніх представників, то ж з формальної точки зору – це були весь час птахи «дикі».

Ю Донґ, генетик із Університету Шандонґ, що в Китаї, яка не брала участі у дослідженнях, каже, що ці «дуже важливі» результати дозволяють краще зрозуміти історію приручення. Однак, вона не певна, чи неолітичні люди охоче приймали появу фазанів. «Сьогодні в багатьох місцях – зауважує вона – поля оточують сіткою, щоб птахи не поїдали врожаю».

На думку Бертона люди, скоріш за все, трактували фазанів як добре джерело м’яса. Та водночас, як він гадає, не надто регулярне відкладання ними яєць стало причиною того, чому саме більш передбачувані кури врешті-решт були прирученими. І це, мабуть, привід: «чому ми сьогодні не смакуємо Kentucky Fried Pheasant”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Народження планети Терапія для клітин