Чому полетіли голови в Нафтогазі?

Чому полетіли голови в Нафтогазі?
Після того, як уряд усунув наглядову раду, звільнив голову правління Нафтогазу Андрія Коболєва й моментально призначив на цю посаду Юрія Вітренка, почалися розмови про наступ на реформу корпоративного управління та спроби держави втручатися в операційну діяльність компанії.

Проте дискусії, які точилися – здебільшого про форму, а не про зміст. Водночас зміст– про те, яким був результат роботи керівництва компанії в аспектіочікувань і вкладених ресурсів. І саме в контексті результатів хочеться говорити про рішення уряду.

Що ж могло стати причиною для звільнення Андрія Коболєва? Розгляньмо факти, а не конспірологічні теорії. 

У спрощеному варіанті реформа Нафтогазу – намір покращити фінансові й операційні результати роботи. Для цього передбачалася лібералізація цін на газ (читай – підвищення). Отримані кошти мали спрямуватися на збільшення власного видобутку газу так, щоб у 2021 році не залежати від імпорту, що дало б можливість знизити ціну. Контролювати трансформацію, а водночас і не давати уряду втручатися в операційну діяльність компанії мала б наглядова рада. Але щось пішло не так, і причин для політичного й економічного невдоволення керівництвом Нафтогазу стало вдосталь.

1. Ціни на газ. Для президента Зеленського питання тарифів – особливо болюче. Між рядків його передвиборчих промов читалась обіцянка знизити тарифи. Напередодні виборів від нового президента цього очікувала ледь не половина українців. І неважливо, що це не зона відповідальності очільника держави. 

Напередодні звільнення Нафтогаз оголосив свою ціну для населення на наступний рік – майже на гривню вищу, аніж граничні 6,99, що діяли в регульований період. Вінших постачальників ціни будуть не менші, а отже, українців чекатиме ера високих цін на газ. 

Але йдеться не лише про вдоволення очікувань споживачів і президента. Кошти, отримані від підвищення цін на газ на початку реформи, мали фінансувати збільшення видобутку.

2. Провал газовидобутку. Відповідно до урядової програми 20/20, Укргазвидо­бу­вання (дочірня компанія Нафтогазу) мала наростити видобуток газу на третину у 2020 році, якщо порівняти з 2015-м. Натомість за п’ять років видобуток навіть трохи впав, хоча деякі приватні компанії демонстрували позитивну динаміку. 

Звісно, Вітренко тривалий час теж був частиною команди НАКу, перед якою стояло завдання 20/20. Але він публічно апелював до того, що коли він керував видобутком, відбувалося зростання. Нафтогазовий ринок спостерігає за наступними кроками новопризначеного Вітренка. Фахівці галузі очікують незалежного форензик аудиту програми 20/20, результатом якої стала незмінність обсягів видобутку приприблизно 10 млрд доларів операційних і капітальних витрат, за даними журналістів профільних ЗМІ.

3. Збитки у 2020 році. Про це, мабуть, не варто й говорити – прихильники і противники звільнення наводили багато своїх аргументів. Одні стверджують, що компанія зробила все правильно і змушена була формально зафіксувати збиток. Інші ж, що прибуток був, і можна було виплатити дивіденди державі. Але факт залишається фактом: держава в умовах економічного спаду очікувала на дивіденди. 

Не вщухають і дебати щодо адекватності винагороди керівництву, навіть якщо порівняти із профільними компаніями сусідніх країн. У річних звітах компанії немає окремого розділу із докладним висвітленням винагород керівництву – прозорість, яку рекомендують стандарти корпоративного управління

4. Купувати російське? На початку березня стало відомо, що Нафтогаз купить у російської компанії бурові долота на майже 10 млн грн, водночас аналогічну продукцію міг надати український завод. І це ще один чинник потенційного невдоволення для уряду. Промовистий факт: імпорт такого обладнання із Росії одразу ж був заборонений через урядове ембарго. Галузеві журналісти говорять, що, ймовірно, це не єдиний факт закупівель обладнання в Росії.

5. Реакція наглядової ради. Наглядові ради державних компаній мають керуватися цілями, визначеними державою. Тобто уряд ставив цілі, а наглядова рада мала контролювати, чи правління їх досягає. Проте наглядова рада не зреагувала на невиконання завдань за результатами 2020 року. Ба більше, раніше погоджувала суттєво нижчі індикативи видобутку газу, фактично на рівні 2015 року: 15 млрд м3 на 2019 та 14,9 – на 2020 рік. І саме на це вказував в. о. міністра енергетики Вітренко в лютому. 

До того ж у керівництві компанії, як свідчать нещодавно опубліковані матеріали профільних журналістів, вдавалися до спроб захисту від звільнення через лобізм за кордоном. На війні всі засоби придатні, а в Україні цілком очікуваними були спроби уряду “порулити” операційною діяльністю компанії. Проте це не означає, що її фінансові та виробничі результати роботи неважливі. 

Тож формально причин для невдоволення власника компанії, якого представляє уряд – достатньо.

 Висловлювалися версії, що призначення Вітренка – спроба знизити ціну  газу для населення. Він коментує це неохоче. Проте під час перебування в міністерстві апелював, що Укргазвидобуваннямає виходити на біржу, продаючи газ за ринковим індикативом “хаб мінус”. Багато хто сприйняв це позитивно. Ціна за річним контрактом для споживачів очікувалася б на рівні близькому до 6,99, як і в регульований період (без вартості розподілу).

У тому, що Вітренко (та близькі до нього аналітики) вміє поводитися з числами, сумнівів немає. Саме на основі його розрахунків було виграно справу проти Газпрому в Стокгольмському арбітражі. Зрештою, Вітренко вів переговори про укладення нового транзитного контракту наприкінці 2019 року. І результат вийшов настільки позитивний, наскільки це було можливо.

Ключове інше – Вітренкові потрібно уникнути сценарію “Дракон помер. Нехай живе дракон!”. Для цього треба буде проаналізувати помилки компанії минулих років і потрудитися над їхнім виправленням. Й однозначно зберігати незалежність від забаганок політичних гравців.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Купуємо в Росії, бо своє подіти нікуди Чи скористаємось шансом не розвалити енергетику України?