Чому Путін так і не зміг вийти із “зернової угоди”?

Наприкінці жовтня очільник Кремля Володимир Путін заявив, що Росія виходить із “зернової угоди” між Україною, ООН, Туреччиною та РФ, оскільки Україна, на його думку, порушує договір, зокрема скеровує зерно не в Азію та Африку, а в європейські країни. Саме тоді Росія заблокувала понад 175 суден, які мали перевозити українське збіжжя. Проте продовольча комісія ООН і представники Туреччини, які брали участь у підготовці “зернової ініціативи”, спростували ці фейки, оскільки українське зерно скеровувалося переважно в азійські та африканські країни, рятуючи від голоду їхнє населення.

Наступною брехнею Кремля була інформація про те, що нібито з зерновозів були завдані удари по російському Чорноморському флоту. Це було абсолютною нісенітницею, адже судна перевіряє комісія, яка складається з представників чотирьох сторін: ООН, Туреччини, Росії та України. І жодної зброї на цих кораблях вона не зафіксувала. Коли кремль відкликав своїх інспекторів, щоб зірвати “зернову угоду”, Україна відкликала і своїх, аби не було упередженості. Але Росія й далі звинувачувала українську владу в порушеннях “зернової угоди”. Унаслідок таких дій було вирішено тимчасово зупинити дію договору і провести консультації. Саме тому в портах накопичилося декілька десятків суден з українським зерном, що призвело до посилення продовольчої кризи в країнах Азії та Африки. Росія в цих умовах вирішила попіаритися й пообіцяла доставити 500 тис. тонн зерна в малозабезпечені країни. Є висока ймовірність, що це збіжжя РФ вкрала в Україні, вивезла в свої порти, а сьогодні хоче продати, видаючи за власне. Проте ці 500 тис. тонн не врятують населення В’єтнаму, Алжиру, Бангладешу, Ємену, які потребують не менш як 2 млн тонн зерна. Україна може його надати, якщо Росія не заблокує постачання.

Світова спільнота була стурбована тим, чи продовжить Росія “зернову угоду” після 20 листопада, коли закінчується термін її дії. Путін, здійснивши демарш і звинувативши Україну в порушенні договору, сподівався, що деякі країни, зокрема Туреччина, яка має тісні торговельні зв’язки з Росією, підтримає його. Але її очільник Реджеп Ердоган турбується найперше про економічні й геополітичні інтереси власної країни, він хоче бути потужним регіональним лідером і надійним посередником, гарантуючи країнам Азії та Африки постійне постачання продовольства. Йому невигідний зрив “зернової угоди”. Тож очільник Туреччини пояснив Путіну особисто, що в разі розірвання угоди Туреччина, яка підтримує тісні торговельні відносини з Росією, може їх послабити чи тимчасово зупинити й приєднатися до економічних санкцій проти РФ, які вона поки що не підтримує. Представники ООН також попередили кремлівського очільника, що якщо українська “зернова угода” буде заблокована, то вони ставитимуть питання про блокування постачання продовольства з боку Росії, яка також продає зерно на світовому ринку.

Тож Путін змушений був відступити й заявити, що він нібито не мав наміру виходити з “зернової угоди” і що його неправильно зрозуміли. Він підтвердив, що участь Росії чинна, проте за умови, що Україна гарантуватиме ненапад на Чорноморський флот. Якщо ж наша країна порушить свої гарантії, надані нібито Росії, то РФ може в будь-який момент вийти з ініціативи. Щодо нападу на Чорноморський флот, то Україна атакувала його абсолютно правомірно. З кораблів флоту по українських мирних містах запускалися ракети, які нищили цивільну інфраструктуру і вбивали мирне населення, тож ми, звичайно, мали право на відповідь. І наші Збройні сили успішно відповідали рашистам. Але зерновози у жодному ракурсі до цих нападів не залучалися.

Отже, “зернова ініціатива” й далі діє та, найімовірніше, триватиме й після 20 листопада, оскільки Туреччина посилила свій флот у Чорному морі, а Ердоган заявив Путіну, що світова спільнота обійдеться в цій справі й без участі Росії. США також посилюють свою присутність у регіоні: у Середземне море увійшов американський атомний підводний човен Rhode Island. Тож ключові світові гравці показали, що вони не купляться на черговий шантаж Росії і зможуть самостійно гарантувати  безпеку зерновозів у цьому регіоні. Тому Росія змушена була повернутися до “зернової угоди”.

Продовження ініціативи є виграшем для нашої країни. За продаж зерна Україна отримуватиме значні кошти, які вливатимуться у вітчизняну економіку. За даними Міністерства інфраструктури, за період дії договору з України вже вивезли морем приблизно 9 млн тонн продовольства, що принесло нам чимало коштів у бюджет. Це виграш і для Туреччини, яка вкотре підтвердила роль якісного посередника й посилила свій вплив у регіоні. “Зернові угоди” вигідні й світовій спільноті, оскільки після їхнього ухвалення знизилися ціни на основні харчі, унаслідок чого зменшилася напруга на продовольчому ринку. За словами високопосадовця ООН Стефана Дюжарріка, експорт українського продовольства дав змогу врятувати від голоду 100 млн осіб.