By 
На початку жовтня група нардепів зареєструвала проект постанови № 9192 про перенесення дати святкування Дня незалежності на 22 січня. У такий спосіб народні обранці планують відновити історичну справедливість, адже Україна, мовляв, проголосила свою самостійність IV Універсалом ще у 1918 році. А 24 серпня натомість пропонують перейменувати на День відновлення незалежності України і щорічно відзначати його як державне свято.
Тож дозволю собі кілька ремарок на цю тему.
Українська Народна Республіка була проголошена не IV, а ІІІ Універсалом 7 (20) листопада 1917 р. До території УНР належала Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина й Таврія (без Криму). Не входив туди й Донбас, і Буковина, і Галичина, і Закарпаття тощо. Отже, ІІІ Універсал започаткував Українську державність, а не відновив її. До того ж IV Універсал не змінював територіальний устрій та межі УНР, а натомість апелював саме до визначень попереднього документу! Не згадувалось у ньому й про “відновлення” державності, лише про те, що: “Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу”. Отже, не йшлося про плинність ані від козацтва, ані від Русі.
Хто ж і коли прийняв IV Універсал? Його було ухвалено у ніч з 11 на 12 січня 1918 р., але датовано 9 січнем того ж року. Річ у тім, що де-юре УНР ще не перейшла на новий стиль календаря, тож дата 22 січня не є навіть зазначеною на цьому Універсалі. За новим стилем текст документу остаточно було вироблено у ніч на 25 січня, а датовано 22 січнем. Та й прийняла його, між іншим, не Центральна, а Мала Рада!
І ось ще один нюанс (ви ж, панове, й не читали того Універсалу!): державна незалежність УНР проголошувалася, але тимчасово! Цитую: “Ми наказуємо всім громадянам нашим проводити вибори до них як найпильніше, вжити всіх засобів, щоб підрахунок голосів [було] закінчено як найскорше, щоб за кілька тижнів зібрались всі наші Установчі збори – найвищий господар і впорядник землі нашої і закріпили свободу, лад і добробут Конституції нашої незалежної Української Народної Республіки на добро всього трудящого народу її тепер і на будуче сьому ж найвищому нашому органові належатиме рішити про федеративний зв’язок з народними республіками бувшої Російської держави”. Зауважте, “…рішити про федеративний зв’язок”!
А ви не замислювалися над тим, який державно-правовий та юридичний статус мають Універсали? Жодного! Як Акт проголошення незалежності IV Універсал мали затвердити Установчі збори, але вони так і не відбулись. Директорія УНР, яка внаслідок збройного перевороту повалила Гетьманат, не зібрала ні Центральну Раду, ні Установчі збори. Трудовий конгрес визнав незалежність та Акт злуки, але національною конституантою він не був.
Голова уряду УНР не вважався очільником країни, а “президент УНР в екзилі” не займав насправді державної посади, а був лише провідником одного з таборів української політичної еміграції. Тому посилання на легітимність Плав’юка є доволі сумнівним з багатьох поглядів.
Тож яку легітимізаційно-правову та історико-наступницьку обскубану міну уповільненої дії та які ідеологічно-пропагандистські козирі можна вкласти в руки ворогам нашої соборності і державності?! Варто також ураховувати й аспекти міжнародно-правових актів та територіальних меж України після розвалу СРСР. Зрештою, скільки проіснувала УНР, а скільки сучасна Україна? Співставмо і на чию користь?
22 січня 1919 р. був проголошений Акт злуки. Якщо ж була соборність, то, вочевидь, у соборну злуку входили державні одиниці, тож День злуки і є Днем відновленої державної незалежності (і не частини України, а всієї держави, всього народу)! У цьому акті бачимо й усі Універсали Центральної Ради, і державно-соборницькі зусилля Гетьманату, й удержавлення західноукраїнських земель у ЗУНР.
24 серпня 1991 р. відбулося відновлення державної незалежності, тож таку поправку варто прийняти (її мали б додати ще у день проголошення самостійності). Саме тому в усіх належних державно-правових і конституційних актах має бути зазначено, що новітня держава Україна є спадкоємницею і правонаступницею всіх слов’янських і русько-українських державних (і напівдержавних) утворень, що існували на її теперішніх теренах від давніх і до новітніх часів, зокрема державно-племінних союзів Антів і Склавинів, усіх східних слов’ян, Русі, Галицько-Волинської держави, козацько-гетьманської держави, Великого князівства Руського, УНР, УД (1918), ЗУНР, Карпатської України, УД (1941), УРСР…
Отже, з огляду на вищенаведене, я проти запровадження двох днів незалежності, бо для сьогоднішньої України самостійність настала у 1991 році, тоді ж було відновлено українську державність з давніх-давен, а не лише від 1918-го року! Мисліть державницьки..!
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
