Чи боротимуться люди за воду?

Чи боротимуться люди за воду?
Сьогодні людство вичерпує природній потенціал у небачених масштабах. Одним з найважливіших і найнеобхідніших ресурсів є вода. Частка прісної води становить всього 2,5-3 % усіх водних ресурсів Землі. Найбільше її є в льодовиках (85%), підземних водах (14%), озерах та водосховищах (до 2%). Люди використовують прісну воду нераціонально, забруднюють її, та ще й глобальне потепління збільшує тривалість посушливих періодів. У результаті водні ресурси вичерпуються, посилюється їхня нестача.

Найбільше прісної води потребує сільське господарство – 70% всього світового споживання, слідом йдуть енергетика і промисловість. Для вирощення тонни пшениці потрібна тисяча тонн води, майже три тисячі літрів потрібно для отримання півкілограма рису. Для виробництва 1 кілограму курятини потрібно витратити 4600 літрів води, 1 кг яловичини – 42500 літрів.

За даними ООН, сьогодні майже 80 країн світу відчувають постійну нестачу прісної води, а це понад 2 млрд осіб! За прогнозами експертів, до 2025 року ця цифра зросте до трьох мільярдів, особливо гостро цю проблему відчуватимуть мешканці Китаю, Індії, країн Африки на південь від Сахари. Більше 1,4 млрд людей живуть у басейнах напіввисохлих річок. Рівень вживання води на душу населення зростає з року в рік. З 1990 по 2010 рік кількість світового населення зросла в чотири рази, а споживання води – у сім з половиною разів.

Ілюстративне фото/Michael Francis McElroy/ZUMA

Значною проблемою є також її нерівномірне використання. За підрахунками експертів, людині на добу необхідно мінімум 20 літрів води, однак кожен європеєць споживає 200 літрів, а мешканець США – 400 літрів. Натомість більше мільярда людей використовують приблизно п’ять літрів води на день. Коли європеєць або американець приймає душ, він виливає води більше, ніж сотні мільйонів мешканців міських нетрів або посушливих районів країн, що розвиваються. Деякі транснаціональні компанії надмірно використовують прісну воду. Наприклад, компанія Coca-Cola для виробництва своєї продукції використовує майже 290 млрд літрів на рік. При цьому чимала частина підприємств Coca-Cola працює в малорозвинених країнах, де населенню й так не вистачає води.

За таких умов протистояння між країнами у боротьбі за водні ресурси посилюється. Через глобальне потепління найбільше постраждають азіатсько-африканські країни. Вже сьогодні джерелом конфліктів в Африці є опустелювання. Суданські кочівники, відступаючи перед пісками Сахари, женуть худобу на територію землеробів, знищуючи їхній урожай. Конфлікти загострюються ще й міжконфесійними відмінностями, адже хлібороби є переважно афрохристиянами, а кочівники – мусульманами. Результатом їхнього протистояння може стати розпад низки держав, зокрема Судану, і посилення анархії на території таких країн, як Сомалі.

Сьогодні загострюється протистояння між Буркіна-Фасо та Ганою, що ділять води річки Вольта. Буркіна-Фасо будує греблі близько до джерела річки, тому води не вистачає для сільського господарства і промисловості Гани, зокрема для ефективної роботи ГЕС “Акосомбо”, що виробляє 80% електроенергії в країні. Не застрахована від неприємностей й Північна Африка. З відходом від влади лідерів Лівії, Алжиру і Єгипту в цих країнах неминуче активізуються радикальні ісламісти. Виникне протистояння між Єгиптом і Ефіопією, яка заявила про намір побудувати на Нілі найбільшу греблю тисячоліття, що скоротить кількість води у Єгипті. За річку Меконг бореться Таїланд, Лаос, В’єтнам та Камбоджа. Причиною суперечок між Туреччиною, Сирією, Іраком та Іраном є води річки Тигр і Євфрат. 98% витоків Євфрату починаються в Туреччині. Сирія, Іран та Туреччина будують греблі та іригаційні споруди на річках, відтак нестачу води відчуває розташований нижче за течією Ірак, який завжди ворогував з Іраном.

Ілюстративне фото/Michael Francis McElroy/ZUMA

 Серйозні проблеми з водопостачанням має Китай. 538 мільйонів осіб на півночі країни відчувають нестачу води. З 600 найбільших міст країни тільки 200 можуть похизуватись достатнім водопостачанням, і лише у 15% мешканців отримують чисту воду, решті потрібно її відстоювати, кип’ятити і ретельно фільтрувати. Нестача води гальмує розвиток аграрного сектору, промисловості і коштує економіці країни мільярди доларів щорічно.

За таких умов посилюється напруження між Індією і Китаєм, які борються за води річки Брахмапутра. КНР планує побудувати близько 20 гребель на цій та інших річках, що мають витоки на Тибетському плато для зрошення посушливих центральних і східних провінцій, де до 2030 року очікується 25%-ва недостача води. Спорудження китайських гребель матиме катастрофічні наслідки для Індії та Бангладешу, що лежать нижче за течією. У Індії також загострюються відносини з Пакистаном. Ісламбад стверджує, що Індія не дотримується норм Договору про поділ вод Інду (1960 р.), де Інд, Джелам і Чінаб перейшли Пакистану, а Сатледж, Біас і Раві – Індії. Конфлікт між ними може мати значні наслідки не тільки для регіону, а й для всієї планети, оскільки обидві країни володіють ядерною зброєю.

У державах пострадянського простору в регіоні Середньої Азії йде боротьба за використання вод Сирдар’ї та Амудар’ї. Казахстану, Туркменістану і Узбекистану потрібна вода для зрошення плантацій бавовни, пшениці і рису, а Киргизстану і Таджикистану – для ГЕС. Воду потребує також й Афганістан, розташований нижче за течією Амудар’ї.

Щоб попередити всі ці негативні сценарії країни повинні дійти консенсусу та порозуміння. Багатші держави мають зменшити використання води. Країни, розташовані на берегах річок, повинні якнайшвидше налагодити домовленості щодо раціонального розподілу водних ресурсів. ООН та іншим міжнародним організаціям потрібно докласти всіх зусиль для протидії глобальному потеплінню.

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ