By 
Нещодавно у Відні відбувся новий раунд переговорів щодо ядерної програми Ірану. На зустрічі були представники країн, що підписали попередню угоду 2015 року – Великобританія, США, Німеччина, Франція, Китай, Росія й Іран.
Наразі Іран і надалі здійснює ядерні дослідження, зокрема збагачення урану, розробляє ядерну зброю й удосконалює ракетну, яка може бути засобом доставлення ядерних зарядів. У попередній угоді між США й Іраном, підписаній у 2015 році, Тегеран зобов’язувався припинити розроблення ядерної зброї. Натомість із країни знімалися санкції, вона могла вільно торгувати нафтою й закуповувати потрібні товари в Заходу. Тоді Іран упродовж певного часу навіть спільно діяв із західними союзниками проти Ісламської держави, бойовики якої не прагнули домовлятися з Тегераном і перешкоджали його інтересам у цьому регіоні. Проте у 2018 році США вийшли з угоди, а Іран активізував розроблення ядерної зброї.
Звичайно, ЄС і США не подобаються такі дії Ірану, тож вони ініціювали проведення переговорів. Деякі міжнародні експерти вважають, що в умовах ескалації ситуації навколо України, коли Росія дестабілізує світову систему безпеки, дії Тегерану є не дуже загрозливими. Проте значення й роль цієї країни у регіоні Близького Сходу та у світі не потрібно применшувати. Сьогодні, як і раніше, Іран вважається терористичною державою, оскільки на його території діють певні радикальні ісламські угруповання, які загрожують багатьом країнам регіону. Досить напружені стосунки Іран має із Саудівською Аравією,зокрема він здійснював терористичні атаки на нафтопереробні заводи країни, щоб послабити вплив Ер-Ріяду в регіоні й підвищити експорт своєї нафти. Після таких нападів у 2019 році світові ціни на нафту різко підскочили. Тож Саудівська Аравія не зацікавлена у військовому посиленні Ірану. Ба більше, нещодавно Ер-Ріяд заявив, що якщо Тегеран створить ядерну зброю, то Саудівська Аравія також активізує працю над нею, що зробить цей регіон набагато вибухонебезпечнішим.
Іран фінансує численні парамілітарні військові формування, які дестабілізують ситуацію в різних країнах регіону, зокрема в Лівані та Ємені. Окрім того, він на державному рівні заявив, що хоче знищити Ізраїль, який є одним із головних союзників США на Близькому Сході.
Не вигідна ескалація ситуації в регіоні і європейським країнам. Користь від посилення напруження матиме хіба що Росія, яка завжди втручається в гарячі точки. Деякі аналітики говорять навіть про можливий союз Тегерана й Москви. Проте хоча Іран і Росія є опонентами США і ЄС, у них зовсім різні державні ідеології. Іран – це потужна мусульманська країна, тут дуже популярні ідеї всесвітнього мусульманського халіфату. Тож вони можуть мати певні спільні ситуативні інтереси, але стійкого об’єднання, найпевніше, не утворять.
Заплановано ще декілька раундів переговорів навесні 2022 року. Якщо вони будуть успішними, сторони підпишуть відповідні угоди, проте це малоймовірно, оскільки наразі вище політичне керівництво Ірану перебуває під контролем Корпусу ісламських вартових, що підтримує мілітаризацію країни й зацікавлений у виготовленні ядерної зброї. Скептично до переговорів ставляться і представники Ізраїлю. Прем’єр-міністр країни Нафталі Бенет зазначив, що не вірить у підписання угоди, але якщо навіть вона буде укладена і збагачення урану на деякий час уповільниться, Іран використає цей період для підняття економіки за відсутності санкцій, а потім однаково повернеться до збагачення урану. До того ж Тегеран не зменшував агресивних дій у регіоні навіть під час перемовин.
