By 
У Білорусі тривають протести, що розпочалися після оголошення результатів президентських виборів. За попередньою інформацією, за Олександра Лукашенка проголосували 80% білорусів, а за Світлану Тихановську – 10%. З перемогою Лукашенка вже привітали очільники Росії, Китаю, Казахстану, Туреччини та Сирії. Однак представники опозиції заявили, що влада сфальсифікувала результати виборів, і на підтвердження своїх слів продемонстрували протоколи з виборчих дільниць, де перемогу здобула Світлана Тихановська.
Упродовж демонстрацій білоруські силовики розганяли мітингарів кийками, сльозоточивим газом та світлошумовими гранатами.Кілька тисяч осіб були затримані, сотні потрапили до лікарень, двоє померли. Протести, однак, лише активізуються, зокрема був оголошений загальнобілоруський страйк, до якого приєдналися великі підприємства на кшталт МАЗу. Лукашенко водночас заявив, що ці протести інспіровані деструктивними маргінальними елементами, і він не допустить, щоби вони дестабілізували внутрішньополітичну ситуацію в країні.
Світова спільнота неоднозначно відреагувала на білоруські протести: ООН та західні країни засудили порушення прав людини в Білорусі, натомість Росія підтримує дії Лукашенка та вважає його легітимним президентом. Низка експертів стверджує, що Кремль відправив у Білорусь спецназ, щоби розігнати мітингарів. І хоча відносини очільників “братніх” країн останнім часом нібито стали дещо прохолоднішими, зокрема Лукашенко неодноразово звинувачував Путіна в бажанні приєднати Білорусь до Росії, останні події засвідчили, що російську владу правління Лукашенка цілком влаштовує. Путін за жодних умов не допустить демократизації Білорусі, інакше наступною може стати Росія.
Упродовж певного часу Лукашенко намагався загравати з ЄС, переконуючи його в тому, що Білорусь нібито прагне до демократичних змін, однак у цій ситуації він нарешті показав своє справжнє обличчя. Країни Люблінського трикутника (Польща, Литва, Україна) засудили застосування сили проти мітингарів і заявили про важливість налагодження діалогу між владою і опозицією. Але чи готовий до діалогу сам Лукашенко? Найімовірніше – ні. Він буде використовувати всі можливі засоби, щоб утриматися у кріслі, що може призвести до подальшої ескалації протистояння.
У цій ситуації представникам опозиції потрібно продовжувати мирні протести, боротися за справедливість, вимагати від влади правдивої інформації про результати виборів. Однак в опозиційному середовищі також немає єдності. Нещодавня суперниця Лукашенка Світлана Тихановська у відеозверненні закликала білорусів не виходити на протести, оскільки це може призвести до насильства. Тихановську, однак, можна зрозуміти: її чоловік за гратами, тож вона боїться за його життя.
Решта опозиціонерів здебільшого налаштована продовжувати боротьбу до кінця. Уже сформовано перехідний уряд, представники якого готуються до переговорів із Лукашенком, якщо він, звичайно ж, погодиться на це. Його склад не афішується, аби уникнути переслідувань білоруської влади. Водночас переговори між Лукашенком та опозицією можуть відбутися лише за жорсткого тиску світової спільноти. США вже заявили про можливе застосування санкцій проти Лукашенка спільно з європейськими країнами.
На думку деяких експертів, Україна в цій ситуації має прийняти офіційні резолюції про визнання виборів у Білорусі недемократичними й нелегітимними. Це, звісно ж, може зашкодити українсько-білоруським зв’язкам, але не призведе до розриву дипломатичних відносин. Потрібно також враховувати те, що саме в Мінську відбувається засідання переговорної групи щодо врегулювання ситуації на сході України. Проведення її наступної зустрічі, що була запланована на кінець серпня, залишається, за словами Зеленського, під питанням.
Як буде далі розгортатися ситуація в Білорусі – покаже час, проте дуже важливо, щоби за жодних умов не відбулося масове кровопролиття, а також щоби між владою й опозицією був налагоджений діалог за посередництвом третьої сторони.
