Чи масони справді зникають?

Чи масони справді зникають?
Мій приятель, австралійський масон українського походження, каже, що в його рідному штаті кількість регулярних лож різко впала за останні роки. “Колись усі поліціянти в моєму окрузі були масонами, – каже мій колега, – а тепер їх майже немає”. Коли люди ззовні думають про масонство, вони часто уявляють ситуацію, далеку від істини. Оскільки конспірологічних теорій про братство багато, масонство стало жертвою безлічі неточностей. Крім цього, чимало людей ставлять під сумнів дієвість масонства і припускають, що братські цінності “закритого типу” позбавлені інклюзивності та застарілі. Це породило підозру, що братство в кращому разі застоюється, а в гіршому – гине. Але якою є реальність? Чи справді масонство вмирає, як вважають спостерігачі?

У США, за приблизними оцінками, мешкає менш як 2 млн масонів, а за інформацією Об’єднаної великої ложі масонства, у світі сьогодні є 6 млн членів масонських товариств. На перший погляд, це показує квітучий стан і може свідчити про те, що масонство залишається популярним і сьогодні. Проте порівняльні цифри демонструють поступовий занепад членства. З 1950-х років, коли в Америці налічувалося понад 4 млн членів лож, кількість масонів постійно скорочується. Це свідчить про те, що світовий ланцюг втрачає в середньому 50 тис. масонів на рік.

І це не дивно, бо впродовж останніх 70 років світ змінювався з небувалою швидкістю. Структура суспільства еволюціонувала, а спосіб, яким громади підтримують одна одну, став зовсім іншим. У минулому в багатьох аспектах свого життя люди покладалися на членство в релігійних або громадських товариствах. Належність до них була вплетена в саму тканину нашого існування і фактично домінувала в усіх критичних сферах життя. Але світ змінився, і зараз щораз менше наголошується на важливості громадянського обов’язку та спільної відповідальності, оскільки люди почали зосереджуватися на досягненні капіталістичної мрії (збагаченні), на важливості своєї індивідуальності. Інтернет повністю змінив спосіб спілкування людей, їм більше не потрібно ставати членами товариств чи організацій, щоб розвивати важливі стосунки. Вони можуть просто використовувати соцмережі та брати участь в онлайн-групах із людьми з різних частин планети.

Такі зміни сприяли зменшенню чисельності масонства у світі, але це проблема не лише цієї спільноти. Кількість членів різноманітних громад, зокрема релігійних, суттєво скоротилася із середини XX століття. Але брати вірять, що масонство все ще виконує важливий громадянський обов’язок у всьому світі. Великий майстер Великої ложі України говорить, що масонами стають шукачі, люди, які запитують у себе, навіщо вони живуть на землі. Вони мають багато опцій – релігія, філософські товариства, наука, але також і масонство. Українське вільне мулярствокількісно зростає, проте якості ще годі чекати. Якщо на Заході масонство занепадає, то в Україні воно ще ніколи не мало “золотого віку”. Ще фактично не утвердившись на цій землі, українські масони переживають ті самі кризові стани, що і їхні колеги за кордоном.

На офіційній сторінці українського масонства Великий майстер пише: “Як і в інші пострадянські країни, сюди масонство прийшло з Заходу – інакше й бути не могло, бо вільне мулярство – не секта, ніхто сам себе не може проголосити братом, якщо не пройшов «канонічного» ритуалу, а такий ритуал можуть здійснити лише «канонічно» втаємничені брати в «канонічно» створеній ложі”. Ця теза свідчить, що українські масони невіддільні від світу й тісно пов’язані із європейськими масонами та братерськими ланцюгами в інших країнах. Вони мислять над тими самими питаннями: а чи є сенс у таємничому братстві у світі, де все можливо?

Було б дивно, якби кількість членів західних лож раптом зросла, але світовому масонству, можливо, потрібно зробити більше, щоб утримати наявних братів. Велика частина проблем українських вільних мулярів полягає в залученні молодих членів і подальшому формулюванні основних ідей масонства. Люди за межами братства не повністю розуміють його цінність і часто плутають його справжнє призначення з теоріями змови, які ширяться в інтернеті. Тож українське масонство зобов’язане робити більше для просування основних цілей братства і залучення нових членів. Оскільки соцмережі та інтернет, як очікується, стануть ще популярнішими в найближчі роки, масонство має бути трохи більш відкритим, ніж воно було в минулому. Важливим кроком уже стало спілкування українських масонів через вебсторінку “Велика ложа України” чи в соціальних мережах.

Масони допомагають людям у всьому світі. Наприклад, у Великобританії у 2019 році масонське добродійне товариство пожертвувало 42 млн фунтів іншим благодійним організаціям. Крім того, брати витрачають мільйони годин свого часу на волонтерську діяльність у громадах. Але вільне мулярствовідіграє важливу роль у сучасному світі не лише в благодійності. Для багатьох українських масонів первинною є цінність братерської любові та підтримки. Попри віртуальність сьогодення, у соцмережах важко відтворити міцні зв’язки, які можна сформувати в ложі, і масони цінують ці відносини. Брати також розвивають стосунки, які приносять їм користь у професійному та соціальному середовищах, а зв’язки, що утворюються в ложах, часто залишаються на все життя. В усьому світі масони опираються на базові цінності, як-от чесність для формування хороших людей, дружба для будування спільного храму, повага для творення єдності людей незалежно від релігійних чи культурних вподобань, а також благодійність, що передбачає розвиток співчуття. Ба більше, масонське братство об’єднується, коли трапляється трагедія або несправедливість, і брати завжди можуть покладатися на підтримку своїх товаришів-масонів, коли настають важкі часи.

Масонське вчення майже не змінилося з початку XVIII століття, тому збереження цілісності та історичного ваги цієї мудрості має першорядне значення навіть тоді, коли братерство переживає кризу. Масонство для багатьох братів полягає в тому, що вони можуть опанувати особливі ритуали і традиції, стати частиною чогось більшого, ніж вони самі. І хоча останнім часом ми спостерігаємо зниження кількості братів у світі, в Україні масонство все ще має всі шанси на розвиток.

1 Comment

  • Микола , 24 Грудня, 2021 @ 2:07 pm

    Мене, як дописувача, ідентифікувати просто… Десь ще з дитячих років моя уява вибудовувала розуміння мінезінгерів, трубадурів, розенкрейцерів… Пізніше головним стало просвітництво, деїзм. Але коли доля звела мене з такими людьми, то перше, що мені прийшлось осягнути, – це розчарування… Культуролог мав би підкреслити те розмаїття, яке наповнює світову масонерію… Навчити простих (пересічних) громадян розрізняти тамплієрів і, хоча б, госпітальєрів… Не поширювати оману, що будівельники (муляри) – це соціальний ідеал громадянина світу… Що вони над всіма релігіями і навіть над політикою… Якби мені прийшлось повторювати ритуал – вдосконалювати особистість – або, іншими словами, безкінечно гострити лезо бритви (Оккама), то перше, що я втрачу, – це свій розум… Масонерія не веде до вдосконалення особистості… Тому автор і нагадує зайця, який намагається врятуватись від мисливців… Він, тобто заєць, навіть не здогадується, що і за мисливцями полюють над-мисливці… А заєць буде впольований, бо він біжить окресленим шляхом…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Міфи, якими ми живемо Новини львівської порнографії