Чи можуть дерева думати?

Чи можуть дерева думати?
На початку вересня відбувся щорічний міжнародний фестиваль “Арс Електроніка”, який традиційно порушує проблеми стосунків людини, мистецтва й технології. Цьогоріч участь у ньому брав Центр міської історії, де я працюю.

Для фестивалю ми влаштували перформанс: у селі Лопушна неподалік Львова зробили показ фільму про дерево, глядачами якого були не лише люди, але й дерева. Згодом ці дерева стануть повноправними господарями села, у якому стає все менше людей і все більше рослин. Під час обговорення нашого перформансу порушувалися розмаїті питання, зокрема про те, чи можна показувати фільми деревам, чи мають дерева емоції й чи можна думати, коли не маєш мозку?

Здогади про те, що дерева – це майже живі істоти, не є новими. Ще в 1973 році у США вийшла книга “Таємне життя рослин” Пітера Томпкінса та Крістофера Бирда, де стверджувалося, що рослини є істотами, які відчувають емоції, віддають перевагу класичній музиці, а не рок-н-ролу, і можуть реагувати на невисловлені думки людей. Книга швидко потрапила до списку бестселерів The New York Times, і люди досі залюбки її читають. Цей текст, в якому змішалися дані біології, різні шарлатанські експерименти та містичне поклоніння природі, захопив уяву громадськості в той час.

Найбільше критикам запам’ятався уривок, де описувався експеримент колишнього працівника ЦРУ, експерта-поліграфолога Кліва Бекстера, який у 1966 році приєднав гальванометр до листка драцени, кімнатної рослини, яку він тримав у своєму кабінеті. На свій подив, Бакстер виявив, що стрілка, яка реєструвала сплеск електричної активності, змінює своє розташування тоді, як він уявляє рослину у полум’ї. Усе це свідчило про те, що у ту мить драцена відчувала стрес. “Чи могла рослина читати думки секретного агента?” – запитували автори.

Через 40 років після виходу цієї книги, у грудні 2013-го журнал The New Yorker опублікував статтю “Інтелігентна рослина”, яка, на думку оглядачів, назавжди змінила погляд громадськості та дослідників на розуміння і вивчення рослинного світу. У ній ішлося про те, що рослини можуть бути не лише представниками “живої природи”, а й справжніми організмами, які здатні проявляти розумну поведінку. Дослідники, думки яких були висвітлені у цій статті, свідчили, що рослини здатні відчувати та реагувати на змінні середовища: світло, воду, гравітацію, температуру, структуру ґрунту, поживні речовини, токсини, мікроби, рослиноїдних тварин та хімічні сигнали від інших рослин. На думку вчених, це свідчить про те, що може існувати якась мозкоподібна система обробки інформації для інтегрування даних та координування поведінкової реакції рослин. Іншими словами, стаття доводила, що, попри відсутність мозку, рослини мають інтелект! І треба розвивати нову дисципліну – нейробіологію.

Нині, через сім років після тієї статті, вже є десятки наукових робіт, сотні текстів та години відеолекцій, де осмислюються різні аспекти інтелекту рослин. Їх підготували та оприлюднили дослідники рослин та нейробіологи. Завдяки ретельним експериментам уже встановлені такі поведінкові характеристики, що можуть стосуватись рослин, як спілкування, навчання, розв’язання проблем та пам’ять. Так-так, саме пам’ять! Тепер, коли ви хочете зрубати чи просто вдарити дерево, знайте, що рослина може переказати інформацію про цей акт насилля іншим деревам і запам’ятати, що з нею відбувалося.

Постійно зростає кількість доказів того, що рослини, зокрема дерева, можуть спілкуватися між собою через підземні грибні мережі, що вже отримали назву рослинного інтернету (wood wide web). Вчені припускають, що ці мережі можна використовувати для чого завгодно – від транспортування поживних речовин до сигналізації про те, що поблизу є така потенційна загроза, як гусениця. З перспективи еволюції усе це нормально: дерева є стаціонарними сутностями, вони не можуть пересуватися і втікати від ворогів, усе, що вони могли розвинути за мільйони років – це не м’язи чи зуби, а складну систему комунікації. Звичайно, теза про те, що рослини мають інтелект, не може базуватися лише на свідченнях того, що дві або більше рослини взаємодіють між собою. Але якщо рослини можуть набувати досвід так само, як собаки Павлова – чи можна їх тренувати?

Щоб перевірити здатність рослин (наприклад, гороху) реагувати на систему стимулювання та винагород, дослідницька група із Університету Західної Австралії провела експеримент. Вчені почали з провітрювання рослин, щоб пов’язати вітерець із вентилятора (подразник) зі світлом (їжа). Щодня команда вмикала вентилятор одночасно зі світлом. Це створило у рослин асоціацію, що вітерець означає наближення їжі. Усього за чотири дні дослідники успішно навчили їх реагувати на вентилятор, не вмикаючи світло. Рослини хилилися до вентилятора, коли відчували вітерець, водночас світло було вимкнене. За допомогою досліду вчені намагались з’ясувати, чи можуть рослини навчатися через досвід.

Питання про те, чи рослини є розумними істотами, досі залишається предметом дискусій. Однак із появою нових досліджень ми все впевненіше можемо твердити, що є свідчення, які вказують на цілком реальну можливість існування інтелекту у рослин. Наразі є достатньо вагомих доказів розумності рослин, а це означає, що надалі буде ще більше досліджень. Коли ми думаємо про рослини, то здебільшого уявляємо їх як свідків долюдського минулого нашої планети, адже вони такі самі древні, як сам цей світ. Але для багатьох вчених рослини мають ключ не лише до минулого, але і до майбутнього, яке буде організоване навколо технологій, що є мережевими, децентралізованими, модульними, повторюваними, а головне – зеленими, здатними жити лише за допомогою світла і води.

Уже те, що ми знаємо станом на 2020 рік, свідчить, що наша трансляція фільму деревам у селі Лопушна не була безглуздою. Принаймні ми можемо бути певними, що дерева запам’ятали цю подію і поділилися своїм досвідом з іншими рослинами. А ми їх перепросили і погладили.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *