By В Україні зараз діє солідарна пенсійна система, за правилами якої людина впродовж життя відраховує кошти у Пенсійний фонд, а при досягненні пенсійного віку має право на гарантовану державну пенсію. Однак нині Пенсійному фонду не вистачає коштів на виплати, до того ж пенсіонерів із кожним роком стає все більше. Зокрема зараз, за даними Мінсоцполітики, на 10 працюючих припадає 11 пенсіонерів.
Нині працювати починає покоління, що народилося на початку 90-х, у період соціальних потрясінь та невизначеності. Народжуваність тоді була низькою, тому проти 200 тис. осіб, які цьогоріч досягають працездатного віку, майже 400 тис. українців виходять на пенсію. До того ж 40-50% української економіки перебуває у тіні, і з тих зарплат, що люди отримують у конвертах, жодних відрахувань до Пенсійного фонду не здійснюється. Та ще й 4-6 млн осіб працездатного населення обрали працювати за кордоном.
Саме тому зараз доволі гостро постала проблема проведення пенсійної реформи. Експерти, зокрема, рекомендують впровадити кількарівневу систему. Перший рівень – базовий, коли будь-яка людина, незалежного від стажу, при досягненні пенсійного віку отримує мінімальну пенсію (для України – 1,5-2 тис. гривень).
Другий рівень – солідарний, який діє у нас зараз. Цю систему ввів Отто фон Бісмарк ще півтора століття тому в Прусії. Пенсію тоді отримували тільки ті службовці, які досягли 65 років. Оскільки середня тривалість життя за тих часів була приблизно 60 років, то до пенсії мало хто доживав. Українська влада також вирішила піти цим шляхом, піднявши пенсійний вік для чоловіків до 65 років. І це при тому, що українські чоловіки у середньому живуть 62 роки.
Третій рівень – добровільно-накопичувальний, коли кожен працюючий добровільну відраховує у Пенсійний накопичувальний фонд 2-5 % від своєї зарплати. У нас цей рівень застосовують деякі державні корпорації, зокрема Укрзалізниця. Наразі в Україні накопичено лише 3 млрд гривень, отже ця система не є достатньо ефективною.
Четвертий рівень – обов’язково-накопичувальний, коли держава зобов’язує кожного працюючого здійснювати певні відрахування у Пенсійний накопичувальний фонд (державний чи приватний). За цією системою, що діє у більшості розвинутих країн світу, громадяни більше не залежать від держави, а самостійно вирішують, скільки і куди вкладати, аби мати безбідну старість. Держава лише повинна встановити чіткі правила гри на цьому ринку і забезпечити жорсткий контроль за фондами.
Наявність Пенсійних накопичувальних установ буде сприяти також підняттю економіки. Кошти, що зберігатимуться в фондах, можна буде інвестувати в різні довготривалі прибуткові проекти під гарантії держави, щоб диверсифікувати ризики. Українські банки нині не можуть видавати довготривалі кредити під низькі відсотки, оскільки не мають потужних активів. Замість них, за прикладом установ у розвинутих країнах світу, цю функцію можуть виконувати Пенсійні накопичувальні фонди. Відтак гроші будуть вкладатись у великі інфраструктурні проекти (будівництво мостів, доріг тощо), що принесе дивіденди вкладникам. Окрім того, у накопичувальних фондах кошти громадян, які не дожили до пенсії, не відходять державі, як у солідарній системі, а переходять у спадок їхнім сім’ям.
Отже, проведення накопичувальної пенсійної реформи є доволі актуальним для України.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
