By 
Наприкінці березня в Стамбулі завершився черговий раунд перемовин України й Росії. За словами представників української делегації, він був результативним. Так, росіяни погодилися на відведення військ з-під Києва та Чернігова – начебто як крок доброї волі. Хоча всім зрозуміло, що вони просто змушені це зробити, оскільки захопити Чернігів чи тим більше Київ тими військовими угрупованнями, які вони мають біля цих міст, просто неможливо. Крім того, вони зазнали суттєвих втрат на цих напрямках.
Українська делегація вимагає повного відведення військ РФ за межі, що були до 24 лютого 2022 року, і незаперечення щодо нашого вступу до ЄС. Натомість Україна може погодитися на нейтралітет і нерозміщення іноземних військових баз на своїй території. Проте це питання буде вирішуватися на всеукраїнському референдумі, а потім його затверджуватиме Верховна Рада. Крім того, у Конституції закріплений курс на європейську і євроатлантичну інтеграцію України. Щоб скасувати цю норму, потрібно не менш як 300 голосів депутатів – досягнути цього буде нелегко. Російська делегація начебто погодилася на європейську орієнтацію України, однак жорстко виступає проти нашого вступу до НАТО.
Найближчим часом реалізувати норму про нейтралітет навряд чи буде можливо. Щоб вилучити євроатлантичну норму з Конституції України, тобто провести референдум, а потім затвердити його рішення в парламенті, потрібно не менш як пів року, а то й рік. Це за умови, що українці здебільшого проголосують за нейтральний статус. Зараз це навряд чи можливо, оскільки Росія завдяки своїй агресії суттєво посилила євроатлантичні прагнення українців. Так, за даними опитування, проведеного соціологічною групою “Рейтинг” 1 березня 2022 року, у перший тиждень війни Росії проти України, вступ до ЄС підтримують 86% респондентів, до НАТО – 76%.
Тож українці сьогодні здебільшого підтримують вступ до НАТО. Проте чи готовий Альянс прийняти Україну? Це складне запитання, адже деякі учасники блоку, як-от Угорщина, Німеччина, Франція, не хочуть бачити там нашої країни. За цих умов Україна має шукати нові варіанти гарантування своєї безпеки. Й українська делегація такий варіант запропонувала – це нова система безпекових гарантій для України, закріплена в міжнародному договорі. Угоду мають підписати, а потім ратифікувати ключові гаранти безпеки. Потенційно це США, Туреччина, Китай, Британія, Франція, Німеччина, Канада, Польща, Ізраїль і навіть Росія.
Щодо Росії було найбільше суперечок, адже чи можна додавати до складу гарантів країну, яка здійснює проти нас агресію? Проте якщо Кремль буде підписантом цього договору, то піти на відкрите його порушення й повторити агресію йому буде все-таки набагато важче.
Інші зазначені країни сьогодні здебільшого підтримують Київ. Проте важко передбачити, чи всі вони погодяться підписати й ратифікувати цей документ, адже наші представники хотіли б, щоб у разі виникнення агресії проти України держави-гаранти впродовж 72 годин провели консультації й надали нам політичну, фінансову й насамперед військову допомогу. Китай, наприклад, сьогодні займає нейтральну позицію щодо Києва, але він є партнером Росії, тому гарантом безпеки України навряд чи стане. Ізраїль також має подвійну позицію, тобто він хоче підтримувати нормальні дипломатичні та економічні відносини як із Кремлем, так і з Україною. І навіть США та Великобританія, наші найбільш активні союзники, навряд чи погодяться стати такими гарантами, як хоче Київ. Так, Великобританія нещодавно заявила, що вона підтримує й буде надалі підтримувати Україну, але брати щодо неї такі зобов’язання, які мають члени НАТО в межах Альянсу, не хоче. Окрім того, Лондон зазначив, що не буде вводити своїх військ на територію України в разі агресії проти неї.
Українська делегація також пропонує розпочати переговори щодо статусу Донбасу та Криму, які триватимуть орієнтовно 15 років. Знов-таки важко сказати, чи погодиться на цю пропозицію російська сторона. Найімовірніше, що ні, оскільки Москва вважає Крим тільки російським. Та й чи підтримає ці ініціативи український народ, який зазнав стільки горя та страждань від російських окупантів і хоче негайних рішень та швидкого повернення втрачених територій.
Тож українсько-російські перемовини в Стамбулі можна назвати умовно результативними. Крім того, поки що це тільки пропозиції української сторони, їх розглядатиме Росія та інші гаранти. І Москва, найімовірніше, відкине частину з них, знову висуваючи свої ультиматуми.
Є й позитивні моменти, наприклад відведення російських військ із Київської області та Півночі України. Але здійснюється це, найпевніше, завдяки мужньому спротиву й контрударам ЗСУ. До того ж аналітики здебільшого вважають, що Росія за допомогою цих перемовин тільки хоче виграти час, щоб перегрупувати свої війська, підтягнути резерви й техніку та вдарити з новими силами, найімовірніше, на Сході чи Півдні країни, де має певні успіхи. Зокрема, росіяни хочуть вийти на кордони Донецької й Луганської областей, повністю захопити Херсонську область, а потім уже вести переговори на нових умовах, жорстко вимагаючи, щоб Україна визнала ці регіони російськими.
Тому Україна має й далі боротися, адже ми змусимо ворога відступити лише тоді, коли завдамо йому значних втрат. Водночас Захід повинен посилювати санкції проти Росії, насамперед запровадити нафтове й газове ембарго. Кошти від енергоносіїв суттєво підживлюють економіку Росії, а отже, і військову агресію проти України. Ембарго вже запровадили США й Австралія.
Європейські держави поки що не хочуть відмовлятися від російських енергоносіїв, хоча й розглядають такі ініціативи. Звичайно, їм буде економічно важко, вони зазнають певних збитків. Проте країни ЄС мають визначитися, що їм важливіше – економічні прибутки чи демократичні цінності, до дотримання яких усі вони закликають і які сьогодні захищає саме Україна ціною життів своїх найкращих синів.
Щоб зменшити ціни на нафту, Америка відкриє свої резерви й буде постачати з них на нафтовий ринок 1 мільйон барелів щоденно. Великобританія також заявила, що вона підтримає цей крок США. Це допоможе значно зменшити залежність європейських країн від російської нафти й завдасть удару по енергетичній сфері РФ.
