Чи реальне моделювання структурних змін?

Чи реальне моделювання структурних змін?
Метою структурної перебудови економічної політики мав би стати розвиток цієї сфери через ефективніше використання земельних, трудових, інтелектуальних та фінансових ресурсів. Та чи реально це в нинішніх політичних умовах?

Структурна реформа навряд чи стане успішною без відповідних макроекономічних заходів, але й вони не повинні обмежитись лише скороченням бюджету і фінансовими квотами, адже це потенційні перешкоди для економічного зростання. Методи перебудови повинні одночасно виконувати і стабілізуючу функцію, і стимулювати сферу економічної пропозиції. Тож заходи політики стабілізації певною мірою є і заходами структурної перебудови.

На економічне зростання передусім впливає організація установ бюджетно-податкової та грошової політики. Тож центр уваги доцільно змістити з масштабу бюджетного дефіциту на особливості податкової системи і структуру видатків. У грошовій політиці важливі не лише темпи зростання грошової маси і кредиту, а й процес визначення відсоткової ставки і розподілу позик. Державні видатки можуть збільшуватись не за бажанням громадян, а завдяки підтримці бюрократії, чия влада і престиж звеличуються пропорційно до бюджету.

Розглядаючи програму держвидатків з погляду мікроекономічного аналізу, варто визначити відмінності між доцільними та недоцільними видатками, вдаючись до якісно осмислених аргументів, які виправдовують державне втручання. Увагу слід зосередити на масштабі збоїв у функціонуванні ринкового механізму, цілях в сфері розподілу, а також на втратах ефективності через компенсаційне втручання в економіку. Для економічного зростання насправді важливий не обсяг держвидатків, а їхня структура. Тож спроба розділити капітальні і поточні витрати може виявитись помилковою. Більш вагомими є відмінності між видатками, що мають продуктивний і непродуктивний характер.

Підтримка приватних інвестицій, забезпечення нормального функціонування державної інфраструктури, якісна сучасна освіта і охорона здоров’я, а також адміністративна і правова система, що підтримує роботу ускладненого економічного механізму, повинні сприяти ефективному збільшенню капіталу та робочої сили й, таким чином, забезпечувати економічне зростання. Однак навіть менш продуктивні видатки можуть гарантувати соціальну і політичну стабільність, необхідну для економічного розвитку, тож їхнє скорочення не завжди доцільне.

Успішна реформа системи державних видатків – це найважливіша умова реалізації економічних новацій. Однак така перебудова тісно пов’язана з реформами оподаткування, ціноутворення та діяльності державних підприємств. Результат новацій у сфері державних видатків залежить і від бажання зменшити пряму участь держави у виробництві, виділенні ресурсів та розподілі кінцевої продукції. Стримування рівня держвидатків у допустимих з макроекономічного погляду межах, підвищення ефективності держпрограм, зміцнення ролі державних органів в опосередкованому стимулюванні приватного сектору, заохочення інвестицій – не менш важливі умови успіху.

Високоякісна програма державного інвестування повинна зосередитися на проектах і секторах із найвищою ймовірністю продуктивності капіталовкладень. Фінансову політику необхідно проводити жорсткіше, адже спершу допустима з фінансових міркувань програма інвестицій може сприяти зростанню, але загрожувати макроекономічній стабільності – за зменшення ресурсів програма виявиться недопустимою. Недалекоглядна стратегія інвестування здатна забезпечити стабільне зростання, але тільки тому, що викликає слабкий відгук приватного сектору. При цьому темпи розвитку залишаться низькими, а розмах перерозподілу обмеженим. Водночас далекоглядна програма може адекватно відповідати заданим показникам зростання, стабілізації і розподілу, але спричинити стискання бюджету шляхом скорочення трудових ресурсів й підірвати можливість управління цією програмою.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ