Чи стане Зеленський під прапор Бандери?

Чи стане Зеленський під прапор Бандери?
З огляду на перетікання рейтингу президента до проросійських сил, Зеленському невдовзі доведеться робити політичний ребрендинг та знову змінювати ідеологію.

Прощай, немытая Россия

Володимир Зеленський і далі стрімко втрачає симпатиків. За інформацією соціологів, за останні кілька місяців його рейтинг знизився на 10%. Натомість проросійська “Опозиційна платформа – За життя” стабільно утримує друге місце й навіть “підбирає” шматки президентського рейтингу. За даними Центру Разумкова, упродовж квітня-червня виборчий рейтинг Бойка зріс удвічі, а підтримка ОПЗЖ – у півтора раза. Ба більше, Юрій Бойко навіть випередив за популярністю Петра Порошенка.

Свого часу до Зеленського перетекла частина електорату колишніх регіоналів, що вбачала в ньому виразника проросійських поглядів. Оскільки під час виборчої кампанії Зеленський залишався максимально туманним для електорату, виборці бачили те, що хотіли бачити. Через російськомовність популярного актора, критику українізації та висловлювання про непотрібність декомунізації й перейменування вулиць, оскільки “людям жрать нечего”, весь місцевий “русский мир” у другому турі голосував за Зеленського. Згідно із соцопитуваннями, чверть прибічників “Слуги народу” не вважає РФ агресором, 19% хочуть приєднання до Митного союзу і 12% позитивно оцінюють Путіна. Третина виборців чинного президента ностальгує за СРСР.

Проте Зеленський не зміг закінчити війну на Донбасі, як цього очікували його російськомовні прихильники, і не покращив економічну ситуацію. Натомість такі “капіталістичні” ініціативи, як земельна реформа та приватизація, сприймаються прорадянськими виборцями як “розпродаж країни”. До того ж понад 40% прихильників президента вважають, що гарант “йде на поводі в радикальної частини населення”. “Слуга народу” стала розчаруванням для проросійських виборців, які починають орієнтуватися на ОПЗЖ.

На помилках президента не втомлюються спекулювати й медведчуківські телеканали. Самому ж Медведчуку Зеленський, мабуть, не може нічого вдіяти, побоюючись реакції Путіна, який уже наголошував на неприпустимості “тиску на опозицію” в Україні. Тож Зеленському дорого коштуватиме притиснути медведчуківську п’яту колону, адже тоді Кремль неодмінно розпочне ескалацію на Донбасі. Але і спостерігати “мирне” нарощення впливу проросійської партії, який до того ж зростає завдяки його електорату, гаранту нестерпно. З огляду на те, що в Зе-команді вже зондували ідею другого терміну Зеленського, боротьба за виборця стає питанням політичного життя і смерті президента. І тут Зеленський має два шляхи: проросійський або ж … стати Порошенком.

Проєкт “Зеленський-патріот”

Сценарій боротьби з ОПЗЖ за південно-східний електорат і статус найбільш проросійської політичної сили в Україні для правлячої “Слуги народу” не лише недоцільний, але й небезпечний. Проросійські гасла допомогли завоювати симпатії частини електорату, проте їх ризиковано втілювати в країні, яка протистоїть російській агресії?. І сотні тисяч критично налаштованих патріотів, а також ветеранів АТО зі зброєю закликають до Майдану за найменшого натяку на компроміси з РФ. Проросійський вектор за нинішніх умов означає для українського президента гірший сценарій, аніж доля Януковича. Зрештою, зниження симпатій проросійського електорату спостерігалося навіть під час імітації проросійськості у 2019 році, тож у команді президента бачать, що “Слуга народу” втрачає Південний схід.

Інший варіант електоральної стратегії для Зеленського передбачає переорієнтацію на патріотичного виборця центрально-західних областей, як в останні роки свого правління чинив Порошенко. Попередній президент, так само як і Зеленський, не вирізнявся проукраїнською позицією, а радше навпаки: був серед засновників “Партії регіонів”, розмовляв російською, критикував вступ до НАТО й симпатизував Московському патріархату. Однак своєрідний фатум українських президентів традиційно виштовхував на проукраїнські позиції навіть таких проросійських політиків, як Кучма та комуністичний номенклатурник Кравчук. Навіть Янукович у 2013 році розпочинав курс на європейську асоціацію, але потім несподівано змінив геополітичний вектор країни, за що й поплатився.

Водночас небажання Москви до діалогу та миру лише посилює усвідомлення того, що опорою глави української держави мусять бути насамперед проукраїнські виборці. Цілком імовірно, що наступними кроками Зеленського для завоювання симпатій проукраїнського електорату будуть ефектні антиросійські заяви та патріотичні вчинки. Зеленський невдовзі може постати в образі українського патріота: більш модерного та молодіжного за Порошенка й подібного до патріотичної версії Голобородька з відомого серіалу.

Зрештою, патріотизм завжди обходиться політикам дешевше, ніж економічні чи правові реформи. Декілька фраз, милих вуху галичанина, чи ефектний тролінг Росії (що для професійного актора не є проблемою) – і відео із патріотичними заявами Зеленського стануть вірусними в українському сегменті Facebook. Якщо колишні виборці “Свободи” голосували за російськомовного Порошенка, який раптом почав говорити про армію, мову, віру, то в умовах російської агресії підтримають вони й новоспеченого “патріота” Зеленського.

Такий сценарій може бути виграшним для Зеленського, якщо він розіграє карту “менше зло vs «русский мир»”. Саме так Кучма вдруге став президентом, отримавши у фіналі зручного суперника – комуніста Симоненка. З огляду на те, що ОПЗЖ стрімко нарощує популярність, у другому турі наступних президентських виборів головним конкурентом Зеленського може бути проросійський кандидат. Це гарантуватиме Зеленському підтримку мешканців Західної та Центральної України, у яких просто не залишиться вибору.

Проте, щоб отримати такий ідеальний спаринг-фінал, Зеленському потрібне зниження рейтингу проукраїнських політиків. І тут головне не переборщити.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *