By 
Нещодавно очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн зазначила, що ЄС готує шостий пакет санкцій проти Росії у відповідь на продовження російсько-української війни. Він передбачає посилення фінансових обмежень, зокрема відключення від системи SWIFT нових російських банків. Розширюється коло російських високопосадовців, у яких будуть заблоковані фінансові активи за кордоном. Санкції накладаються також на коханку Володимира Путіна Аліну Кабаєву. Але найбільше дискусій викликало найдієвіше обмеження – нафтове ембарго.
США, Великобританія, Польща й Балтійські республіки вже заявили, що вони відмовляються від російської нафти. Проте деякі європейські країни, як-от Німеччина, Чехія, Австрія, Словаччина, Болгарія й Угорщина, суттєво залежать від російських енергоносіїв.
Німеччина, наприклад, упродовж тривалого часу розвивала торговельні відносини з Росією, зокрема вона була одним із головних захисників “Північного потоку-2”. Але після кремлівської агресії проти України й оприлюднення свідчень масових звірств російських військ на нашій території німці змінили свою позицію. Хоча відносини між Києвом і Берліном дещо охололи, коли німецькому президенту Франку-Вальтеру Штайнмаєру, який упродовж тривалого часу плідно співпрацював із Росією, відмовили у візиті в Україну, сьогодні вони налагодилися. Канцлера Німеччини Олафа Шольца навіть запросили відвідати Київ 9 травня, щоб обговорити низку питань українсько-німецької співпраці. Окрім того, німці суттєво активізували допомогу Україні, зокрема надають важку техніку (танки, далеку артилерію). Німеччина також обіцяє повністю відмовитися від російської нафти й газу до кінця 2022 року. Річ у тім, що багато переробних підприємств країни було зорієнтовано на російську нафту, тому на їхню переорієнтацію й модернізацію потрібен певний час.
Водночас Австрія не так суттєво залежить від російських енергоносіїв: тільки 10 % газу від загального обсягу надходить із Росії. Тому країна налаштована швидко перейти на інші джерела постачання. Трохи складніша ситуація в Чехії, Словаччині, Болгарії. Їм потрібно також модернізувати деякі переробні підприємства, і вони будуть вимагати кошти на це від Євросоюзу.
Найважче тут Угорщині, яка 65 % від усієї необхідної нафти отримує від Росії через нафтопровід “Дружба”. Прем’єр-міністр країни Віктор Орбанперед початком російсько-української війни перебував із робочим візитом у Москві й домовився про певні знижки на нафту, тож для Будапешта це ембарго дуже невигідне. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто зазначив, що це буде значний удар по економіці країни, тому він накладе вето на це рішення Єврокомісії. Варто зазначити, що для ухвалення ембарго необхідні голоси всіх країн ЄС.
Тож перемовини з Угорщиною та іншими державами, які поки що не підтримують цього рішення, тривають. Єврокомісія також запропонувала Словаччині й Угорщині можливість відтермінувати відмову від російської нафти до кінця 2024 року, оскільки ці країни не мають портів і не можуть швидко змінити постачальника.
Чи завдасть ембарго суттєвої шкоди російській економіці? Звичайно, що так. Від початку російсько-української війни ЄС закупив у Росії енергоносіїв на 44 млрд євро. Частина цих коштів іде на підтримку російської армії, а отже, і війни проти України. Тож хоча європейські країни й підтримують Україну, надають їй фінансову, гуманітарну і військову допомогу, вони також фінансують агресора, закуповуючи російські енергоносії. Тому ухвалення нафтового ембарго є абсолютно раціональним і правильним.
Так, європейські країни матимуть певні економічні збитки, але санкції поступово послаблять російську економіку. У 2021 році доходи від нафти й газу становили приблизно 35 % всіх доходів федерального бюджету Росії. Після введення ембарго ці прибутки зменшаться. За інформацією Міжнародного енергетичного агентства, видобуток нафти в Росії у 2022 році скоротився на третину – орієнтовно до 7 млн барелів на добу. Для порівняння: у лютому 2022 року видобуток сягав приблизно 10 млн барелів на добу.
Звичайно, Росія експортує нафту й газ не тільки в європейські країни, але й в азійські, зокрема в Китай. Проте для Кремля саме ЄС є найбільшим ринком збуту: торік європейські держави закупили приблизно 50 % всієї російської нафти. Натомість у структурі забезпечення енергоносіями країн ЄС “чорне золото” з Росії становить приблизно 25 %, тому європейська економіка може за бажання переорієнтуватися на інші джерела постачання.
Після того, як країни ЄС відмовляться від російської нафти, вона буде надходити тільки в Китай і деякі азійські країни, але за низькими цінами. Пекін, наприклад, має домовленості з РФ щодо постачання нафтопродуктів майже за собівартістю. Тож великих прибутків російська економіка не матиме. Доведеться також зменшувати видобуток нафти, заморожувати свердловини й забезпечувати здебільшого тільки внутрішні потреби. Росія перестане бути потужним гравцем на нафтовому ринку.
Водночас європейські країни наразі ще суттєво залежать від російського газу, проте вони також намагатимуться зменшити його закупівлю на третину до кінця року.
