By Ураган “Юніс” повалив “яблуню Ньютона”, що росла в Ботанічному саду Кембриджського університету, повідомляє BBC. Однак доктор Сем’юел Брокінґтон, доцент у Кембриджі й куратор Ботанічного саду, визнає, що йдеться не про оригінальну яблуню із саду Ньютона, а про клон, який виник унаслідок щеплення. Він додав, що яблуню посадили в 1954 році коло входу до Ботанічного саду. Упродовж останніх років дерево було під постійною загрозою через грибкові хвороби. На щастя, ботаніки з Кембриджа мають ще одного клона, якого невдовзі посадять на іншій локації в саду, і відвідувачі зможуть його побачити. Про це пише Таня Рудеж у хорватському виданні Jutarnji list.
Ісаак Ньютон (1642–1727) був одним із найвидатніших фізиків в історії. Про яблуко, яке впало йому на голову, коли він сидів під деревом, і яке допомогло йому усвідомити силу гравітації, йдеться в одному з найвідоміших у світі науки анекдотів. Це начебто сталося пізнього літа 1666 року, коли через епідемію бубонної чуми молодий Ньютон був змушений покинути Кембридж і переїхати в рідну домівку – садибу Вулсторп, що в Лінкольнширі. Автором анекдоту про яблуко був лікар Вільям Стаклі, який у 1752 році написав біографію славетного фізика під назвою Memoirs of Newton’s Life.
“Після обіду стало тепліше й ми пішли в сад, щоб попити чаю в тіні кількох яблунь”, – описував Стаклі свою зустріч із Ньютоном. “Він сказав мені, що йому в такій ситуації в голову прийшла ідея про гравітацію. Це був момент падіння яблука, коли він перебував у стані глибокої задуми…” – записав собі Стаклі.
Але історики науки не певні, що ситуація з яблуком є правдивою. “Ньютон про це розповідав у пізні роки життя, а не тоді, коли вивчав гравітацію, отже, це могла б бути частина міфології з його боку”, – сказав мені у 2012 році доктор Стюарт Кларк, фізик, добрий знавець життя і роботи Ісаака Ньютона, про якого написав книжку The Sensorium of God.
Знамените “яблуко Ньютона” належить до особливо рідкісного сорту Flower of Kent, про який уперше згадується в XV столітті. У саду рідного дому Ньютона ці яблуні посадили, мабуть, приблизно в 1650 році, але частково вони були повалені під час сильної бурі 1820 року. Деякі гілки усунули – з них зробили сувеніри. Частину дерев насадили знову на тому самому місці. Згодом там виросли яблуні, що їх і зараз можуть бачити відвідувачі рідної домівки Ньютона.
Одну щепу з дерева посадили в сусідньому Белтон-парку, а деякі дерева отримала Станція дослідження фруктів в Іст-Молінгу. Звідти клони “яблуні Ньютона” поширилися по всіх континентах (крім Антарктиди). Зараз вони ростуть у ботанічних садах, а також у парках при університетах, обсерваторіях, дослідницьких центрах і навіть біля прискорювача частинок.
