Чи вивчили ми уроки з недавнього минулого?

Чи вивчили ми уроки з недавнього минулого?
Найкращою перевіркою теоретичних доктрин, стратегій національної безпеки і їхнього політичного супроводу є практика, а саме екстремальні умови й ситуації.

У час глобалізації, інтеграції та розбудови нового міжнародного порядку необхідно кардинально переглянути систему національної безпеки в Європі та світі. Натомість Україна у 2010-2013 рр. не контролювала появу гострих гуманітарних, соціальних чи економічних проблем, а щоразу самоусувалася, працювала на збереження власних структур, імітуючи ефективність роботи. Це основний чинник системної кризи.

Чи готові ми до нових викликів і загроз від східних сусідів? Очевидно, ні, адже система національної безпеки України конституційно не визначена, що вказує на відсутність її цілісності та недосконалість чинного законодавства в цій сфері. Водночас Воєнна доктрина України за змістом подається як військова, не враховує всіх форм і способів ведення війни в сучасному глобалізованому світі. Цей документ має базуватися на нормах міжнародного права, зокрема на Статуті ООН щодо відновлення суверенітету й підтримки міжнародного миру й безпеки, спиратися на Концепцію національних інтересів України, Конституцію, закони, Стратегію національної безпеки.

  Принцип оборонної достатності, який досі переважав у чинній Доктрині (від 2 вересня 2015 р.), є недостатнім для гарантування національної безпеки України. Натомість слід урахувати принцип повної мобілізації всіх воєнних, економічних, науково-технічних, соціальних та морально-політичних можливостей країни й суспільства для забезпечення суверенітету.

Водночас у державній політиці Україна має першочергово орієнтуватися на реалізацію принципів інтеграції в європейський простір для набуття членства в ЄС, поглиблення співпраці з НАТО, набуття статусу стратегічного партнера для США поза Альянсом, для досягнення критеріїв, необхідних для забезпеченні рівноправного взаємовигідного співробітництва у воєнній, воєнно-економічній, військово-промисловій та військово-технічній сферах з усіма зацікавленими іноземними державами-партнерами, мотивуючи це найперше необхідністю гарантування безпеки, суверенітету, захисту та відновлення територіальної цілісності нашої держави.

У складних геополітичних умовах, коли суверенітету України загрожує знищення з боку Росії, у нормативно-правових та законодавчих документах варто відмовитися від декларування і сповідування оборонного характеру Воєнної (фактично військової) доктрини. Україна має право застосовувати на власній території воєнну силу не тільки для оборони, але і для контрнаступу, зокрема для відновлення своєї територіальної цілісності, звільнення окупованих та непідконтрольних територій від російських військ, найманців та терористів.

За першої ж нагоди потрібно наголошувати, що Україна першою в Європі зазнала жахливих наслідків від російської модифікованої, “гібридної” війни. Незаконні збройні формування (“Оплот”, “Народне ополчення Донбасу”, “Армія південного сходу” тощо – це найманці та терористи, яких скерувала, фінансувала та озброювала Росія. Водночас в їхніх діях широко використовувався інспірований та заздалегідь спланований протестний потенціал частини місцевого цивільного населення.

Ба більше, апробований на сході сценарій агресор згодом може розгорнути на території України і за межами Криму чи Донбасу. Подальше нагнітання напруженості, як і загроза застосування воєнної сили проти України, реалізовуватимуть за планом захисту одновірців, російськомовного населення чи російського бізнесу, що пов’язано із розхитуванням та руйнуванням економічної, соціальної та гуманітарної сфер з наступним сприянням переростанню цих “напруг” у нові збройні конфлікти всередині держави з допомогою проросійських незаконних збройних формувань, найманців та терористів.

У Законі України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” підкреслено, що реальним агресором є держава, яка не визнає міжнародного права, зазіхнула на територіальну цілісність, ігнорує і порушує державний (політичний, економічний, інформаційний, культурно-духовний) суверенітет країни. З огляду на зазначене, такою державою є Росія.

Однак Воєнна доктрина України має передбачати й інші варіанти розвитку подій на геополітичній шахівниці, зокрема окреслити, що потенційним агресором є держава, в структурі якої певні політичні сили виношують і намагаються вивести в ранг державної політики ідеї територіального, інформаційного та культурно-духовного відторгнення. Зокрема, це Придністровська Молдавська республіка, Білорусь, Угорщина, Румунія, Словаччина.

Справжнім союзником для нас є держава (коаліція, союз), що дотримується основ міжнародного права, підтримує добросусідські відносини, а в разі загроз національній безпеці з боку реального агресора надає всебічну підтримку. Такими союзниками є, наприклад, НАТО, США, Польща, Литва.

Отже, подолання інертності, тобто дефіциту ініціативності у нормотворчій діяльності, передбачає перезавантаження базових принципів гарантування національної безпеки шляхом внесення змін (доповнення) до чинної Конституції. Зокрема, текст документа має містити юридичний термін “нація”, що дасть законні підстави оперувати визначеннями з похідними словами, наприклад, “національні інтереси”, Національний банк України тощо.

У Конституції як суспільному договорі необхідно передбачити частину з окресленням відносин між нацією і державою, визначенням нації як замовника послуг держави, а державу – як виконавця. Також у Конституції має міститись відповідальність держави перед нацією за свою (без)діяльність у задоволенні суспільних інтересів.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ