Чи залишиться Туреччина регіональним лідером у 2023 році?

Чи залишиться Туреччина регіональним лідером у 2023 році?

Туреччина завжди намагалася бути потужним лідером у районі Чорного та Середземного морів. За її підтримки Азербайджан успішно виграв конфлікт із Вірменією в Нагірному Карабасі. Туреччина активно просуває свої інтереси в Сирії, ввівши туди свої війська й контролюючи території. Посилює вона свої впливи й у Лівії. У російсько-українській війні Туреччина зайняла нейтральну позицію. 

Вона активно підтримує Україну, надаючи нам “Байрактари”, а також кримських татар як своїх одновірців, визнаючи Крим українською територією. Це пов’язано з тим, що в Туреччині дуже потужна кримськотатарська діаспора, яка нараховує приблизно 6 млн осіб, напередодні виборів президенту Реджепу Ердогану буде потрібна їхня підтримка. Водночас Анкара має активні торговельні відносини з росією, підтримуючи її фінансово, і не вводить проти неї санкцій. 

Отже, маючи активні відносини з обома країнами, Туреччина є потужним посередником. Велика заслуга держави полягає в підтриманні “зернової угоди”, завдяки якій Україна змогла скерувати в країни Азії та Африки приблизно 10 млн тонн зерна, що покращило продовольчу ситуацію і унеможливило поширення голоду в цих регіонах. Дуже позитивним є також той факт, що, коли росія намагалася вийти із “зернової угоди”, Анкара зазначила, що може обійтися без неї. Якби росія не повернулася до угоди, то Туреччина могла б приєднатися до санкцій проти неї. Саме завдяки “зерновій угоді” країна значно посилила свій вплив у регіоні.

2023 рік є дуже важливим для Туреччини, адже цьогоріч відбудуться парламентські і президентські вибори. Реджеп Ердоган буде балотуватися на третій термін. Звичайно, він має добрі шанси на перемогу, але за неї ще потрібно буде поборотися. Економічна ситуація в країні в останні роки погіршується, ліра послаблюється, посилюється інфляція, зростають ціни на різні товари, тож гіршає і добробут населення. У цих умовах Ердоган робить усе можливе, щоб підняти економіку, зокрема продовжує економічні відносини з росією, щоб закуповувати газ і нафту за мінімальною ціною. 

Ердоган має серйозних суперників. Так, доволі популярним серед населення є мер Стамбула Екрем Імамоглу. Щоб дискредитувати його, проти нього розпочали судову справу. Стамбульський суд визнав Екрема Імамоглу винним і засудив його до двох років і семи місяців ув’язнення, що викликало масові мітинги опозиції і критику з боку західних країн. Засудили його за образу членів Центрвиборчкому. Це не є серйозним правопорушенням і покарання за нього є занадто суворим. Тож усім зрозуміло, що судовий розгляд відбувся напередодні виборів, щоб опозиційний лідер не зміг узяти в них участь. Імамоглу зараз оскаржує рішення, є певні шанси, що він переможе. Тоді опозиція отримає потужну фігуру, яка може стати єдиним кандидатом від неї.

Проте опозиція має шанси перемогти навіть без Імамоглу, якщо вона об’єднається. Опозиційні партії різнорідні, серед них є і ортодоксальні ісламісти, і прихильники ліберальних ідей, і ліві, і секуляристи. Сьогодні вони вже працюють над консолідацією, зокрема створили союз шести партій і домовилися об’єднати зусилля для боротьби з нинішнім турецьким лідером. На їхню користь грає і складна економічна ситуація, і незадоволення частини турецького населення владою. Реджеп Ердоган за роки свого правління розподілив своїх людей на різні посади й у різні галузі економіки, що призвело до посилення авторитаризму та корупції в країні. Тож якщо опозиційні сили будуть діяти спільно, то вони також мають певні шанси на перемогу. Проте відкритим залишається питання, чи зможуть вони висунути єдиного кандидата від себе.

Серед політичних сил впливовою є прокурдська партія HDP, яка сьогодні має від 10 до 12 % підтримки. І саме вона матиме “золоту акцію” і зможе впливати на ухвалення багатьох рішень у майбутньому парламенті. Однак домовитися із цією політсилою буде важко, оскільки вона виступає за автономію курдської національної меншини чи навіть створення незалежної курдської держави, на що турецькі політики здебільшого не погодяться. 

Боротьба за політичну владу буде доволі потужною, і політсили вже почали підготовку до неї. Так, турецька влада намагається задобрити електорат і обіцяє підняти на 50 % мінімальну зарплату. Опозиція критикує владу й запитує, з яких джерел вона хоче взяти на це гроші. У цих умовах Ердоган змушений загравати з близькосхідними сусідами, зокрема з ОАЕ та Саудівською Аравією, щоб отримати від них кредити.

Попри все будемо сподіватися, що як Ердоган, так і опозиційні політики будуть і далі підтримувати Україну. Загалом турецьке населення позитивно ставиться до України й до її боротьби за незалежність та територіальну цілісність. Дещо неоднозначно мешканці Туреччини ставляться до наших союзників — США та ЄС, оскільки вважають, що західні впливи не завжди є позитивними для них. З іншого боку, тамтешнє населення також позитивно ставиться і до економічної співпраці з росією, оскільки це приносить країні прибуток. А туристи з росії матеріально збагачують туристичну галузь Туреччини. 

Отже, найімовірніше, хай яка влада буде в Туреччині, вона займатиме нейтральну позиціюв російсько-українській війні, адже це найбільш вигідно для країни. Водночас Туреччина матиме вплив у регіоні за будь-якої влади,бо це відповідає її національним інтересам. 

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Чи нападе Білорусь на Україну? Чи буде росія виплачувати репарації Україні?