By 
Світова спільнота досі сподівається, що заклики, резолюції і фінансові обмеження нарешті вплинуть на Росію. Та хоча санкції продовжують кожні шість місяців, Москва й надалі проводить свою загарбницько-руйнівну політику: насаджує гібридні цінності (мову, віру, культуру тощо), анексує суверенні території, використовуючи для цього агресивні методи. Усім цим Кремль відверто намагається примусити Україну до миру на його умовах. Така принциповість Москви врешті змусить цивілізований світ, насамперед Захід, вдатися до ще рішучіших заходів, зокрема відключити Росію від SWIFT.
Одне із визначень англійського терміну “swift” – швидкий, блискавичний. Ми ж ведемо мову про міжнародну банківську систему передачі інформації та здійснення платежів – Товариство світових міжбанківських телекомунікацій (SWIFT). Його заснували у 1973 році 240 банків з 15 країн. Штаб-квартира організації розташована у Брюсселі. У жовтні 2014 року до товариства належали понад 10 тис. банків із 210 країн, кожен з яких має свій унікальний SWIFT-код. Щодня через міжнародну систему фінансових повідомлень проходить більше мільйона транзакцій на загальну суму 6 трлн доларів (1,8 млрд повідомлень на рік). Однак SWIFT не є ні світовою фінансовою владою, ні навіть самостійною структурою. Це лише система передачі повідомлень про банківські платежі.
На початку грудня 2018 р., після захоплення Росією українських суден і моряків у Керченській протоці, сейм Литви ухвалив резолюцію на підтримку України, в якій запропонував відключити Москву від системи SWIFT. У документі, зокрема, засуджується агресія Росії проти України, що є порушенням двосторонніх і багатосторонніх угод та міжнародного права[1].
“Якщо Росія не виконає ці вимоги найближчим часом або накладе вето на ці рішення, пропонується ввести всеосяжні санкції, в тому числі на російський газовий, нафтовий і фінансовий сектори, включаючи виключення із системи SWIFT”, – йдеться у документі.
Однак спецпредставник США в Україні Курт Волкер застерігає, що відключення Кремля від міжнародної системи фінансових повідомлень вплине не лише на Росію, але й на інші країни: “Що стосується SWIFT, сподіваюся, що це було точно передано в Україні, бо повідомлення англійською мовою було неточним. Мене запитали про різноманітні варіанти санкцій, включно зі SWIFT. І моя відповідь була такою: це буде “ядерний варіант”, бо це не лише вплине на Росію, а також і на наших союзників. Тому такі санкції не можна виключати, але вони не є тим, що може бути запроваджено” [2].
Очевидно, відключення Москви від системи – це крайній захід, до якого можуть вдатися засновники SWIFT. Позиція російських ЗМІ щодо цього ймовірного кроку залишається оптимістичною: “SWIFT з нами: Росію не відключать від міжбанківської системи. Організація оголосила, що не буде приєднуватися до жодних санкцій, залишившись поза політикою”[3].
У 2012 та 2018 рр. SWIFT уже блокував іранські банки, виконуючи відповідне рішення США. Чому ж товариство не може від’єднати й Росію? По-перше, у випадку з Тегераном організація побоювалась американських санкцій. До того ж Іран був незначним клієнтом, якого SWIFT уже блокував. Після відключення від системи іранські банки фактично втратили можливість здійснювати транзакції за кордон. Звісно, теоретично два банки на різних континентах можуть встановити між собою двосторонній зв’язок поза організацією, але на практиці фінансові установи таким “бізнесом” не займаються.
Саме тому відсутність доступу до SWIFT ускладнює не лише банківську, а й будь-яку іншу зовнішньоекономічну діяльність в країні, паралізуючи її на деякий час, доки держава не створить власний аналог системи передачі повідомлень.
Відключення іранських банків – сильний, хоч і не фатальний удар по фінансовій системі країни. При застосуванні цієї ж зброї проти Кремля російський банківський сектор зазнає відчутніших втрат, аніж іранський. Для прикладу, російська економіка більш залежна від розрахунків із зарубіжними банками: лише за 2017 рік Росія здійснили через SWIFT 117 млн транзакцій[4].
Чи готова Москва до таких санкцій? І так, і ні! Ще в 2014 році, відчуваючи наслідки від своєї агресії щодо України, Росія почала створювати свій аналог SWIFT – систему передачі фінансових повідомлень (СПФП). Та щось пішло не так. На початку 2018 р. до СПФП було підключено лише 400 установ, із яких 60 – регіональні відділення “Сбербанку”. Зрозуміло, що СПФП не має виходу на жоден зарубіжний банк, вже не кажучи про можливість обслуговування вночі та на вихідних.
Оцінюючи “обережне” інтерв’ю Курта Волкера та його переговори з керівництвом ЄС в Брюсселі, можна припустити, що Європа поки відмовляється виконувати бажання США щодо відключення Росії від SWIFT. А тому резолюція литовського сейму є сигналом для інших країн, що приєдналися до санкцій проти Росії.
[1] Укрінформ: Литва закликає відключити Росію від SWIFT
[2] Уніан: США можуть відключити Росію від SWIFT через Україну – Волкер
[3] Комсомольская правда: Софья Ручко. SWIFT с нами: Россию не отключат от межбанковской системы
[4] Деловая столица: Иран без SWIFT: когда наступит очередь России?
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
