By 
У Білорусі продовжуються масові протести проти режиму Олександра Лукашенка. Влада досі жорстко придушує акції. Легітимність Лукашенка визнало лише кілька країн із переважно авторитарною формою правління, серед яких й Росія. Натомість демократичні держави, зокрема Британія, США, ЄС, Швейцарія, засуджують силові методи білоруської влади на не визнають результатів голосування.
Вони виступили за розширення санкцій проти Білорусі, а найперше – проти осіб, наближених до Лукашенка, а також працівників білоруської ЦВК та силових структур. Литва, Латвія та Естонія вже ввели санкції проти ключових чиновників білоруської влади. Польща закликає також накласти на Білорусь певні обмеження, особливо після того, як Лукашенко звинуватив поляків у зазіханні на Гродненську область. Раніше політик також стверджував, що протестувальники підняли над Гродно польський прапор. Однак усі ці заяви – лише спроби Лукашенка маніпулювати масовою свідомістю білорусів. Формуючи образ зовнішніх ворогів, які нібито хочуть захопити Білорусь, політик намагається об’єднати громадян навколо себе.
Проте самі собою санкції не розв’яжуть проблему Білорусі, тому низка експертів і західних політиків закликає до налагодження діалогу між владою та опозицією. Президент Франції Еммануель Макрон, наприклад, виступив проти зовнішнього втручання у внутрішньополітичну кризу в Білорусі та водночас закликав залучити до переговорів кремлівського очільника Володимира Путіна. Макрон сподівається, що приєднання російської сторони сприятиме тому, що Лукашенко погодиться на посередництво ОБСЄ для врегулювання ситуації в крані. Та оскільки В. Путін повністю підтримує політику Лукашенка, переговори, імовірно, будуть не надто продуктивними.
Нині Лукашенко найперше покладається саме на лідера Росії, оскільки Путін пообіцяв йому допомогу для наведення ладу в Білорусі. Про російські збройні сили тут, однак, не йдеться, адже відповідно до норм Договору про колективну безпеку військова допомога учаснику цього договору може надаватися тільки у випадку збройної агресії проти нього. Росія буде підтримувати Лукашенка всіма способами, хоча певне його послаблення їй також вигідно, оскільки тоді він буде більш поступливим та ще й зобов’язаним Путіну за підтримку.
Хоча Україна у світлі цих подій відкликала свого посла в Білорусі для консультацій, про припинення дипломатичних відносин між країнами не йдеться. Демократизація Білорусі нам, звісно ж, вигідна, оскільки це сприятиме послабленню загроз з її боку. Хоча Лукашенко й говорить про те, що він поважає територіальну цілісність України, наразі він стає все більш залежним від Путіна, тож у разі загрози своїй владі він може запросити у Білорусь російські війська. Окрім того, Лукашенко відпустив у Росію вагнерівців, яких Україна вимагала видати їй, щоб засудити як найманців, що є недружнім кроком щодо нашої країни.
Наразі важко передбачити, як розгортатимуться події в Білорусі. Хоча масові акції не припиняються, вони не дають відчутних результатів, до того ж кількість білоруських підприємств, що страйкують, зменшилась, бо працівники бояться звільнень. Білоруська опозиція все ще залишається слабкою та не має чіткої стратегії дій. Координаційна рада, яку вона сформувала, визнана неконституційною, тобто наразі вона перебуває поза білоруським правовим полем, декілька її членів уже заарештовано. Водночас Лукашенко не планує здаватись і використовує всі можливі засоби для укріплення своєї влади.
Як би не закінчилися протести в Білорусі, вони чітко засвідчили, що рівень національної свідомості громадян значно підвищився, сформувалися певні групи інтересів, зокрема середній клас, молодіжні рухи, які вже не будуть терпіти свавілля влади. І навіть якщо Лукашенко втримається на президентському кріслі, він буде змушений до них прислухатися і піти на певні поступки, можливо, навіть реформи. Зокрема, нещодавно він уже заявив про те, що буде сприяти прийняттю нової Конституції.
